В НЕБІ ЖАЙВОРОНКИ В'ЮТЬСЯ
В небі жайворонки в'ються,
заливаються-сміються,
грають, дзвонять цілий день,
і щебечуть, і співають,
і з весною світ вітають
дзвоном радісних пісень.
Ось вони на землю впали,
щось шепнули їй, сказали
і розтали знов у млі...
І щоб глянути на диво,
виглядають полохливо
перші проліски з землі.
(Ол. Олесь)
Тема: поетична розповідь про жайворонків, які зустрічають весну.
Головна думка: «жайворонки … світ вітають, … виглядають полохливо перші проліски з землі»
Мета: передати своє захоплення від жайворонків та пролісків – вісників весни.
Художні засоби
Епітети: радісних пісень, виглядають полохливо.
Персоніфікація: жайворонки заливаються-сміються, грають, дзвонять, співають, шепнули, розтали; проліски виглядають.
Метафора: «в небі жайворонки в’ються», «з весною світ вітають дзвоном пісень», «вони на землю впали».
Перелічення: «впали,… шепнули, сказали і розтали»
Кількість строф: дві
Вид строфи: шестивірш (секстина)
Віршовий розмір: чотиристопний хорей
|
ось |
во |
ни |
на |
зем |
лю |
впа |
ли |
|
щось |
ше |
пну |
ли |
їй |
ска |
за |
ли |
/_U/_U/_U/_U/
_U/_U/_U/_U/
Римування: тернарне (ААБВВБ)
Рими: в’ються – сміються, день – пісень, співають – вітають, впали – сказали, млі – землі, диво – полохливо.
Той, хто хоч раз бачив політ жайворонків, умовно може поділити вірш на дві частини. У першій частині читач бачить птаха в небі, де він в’ється, щебече, співає, землю з весною вітає. У другій частині жайворонок стрімко припадає до землі, а потім знову летить до неба, що таке диво зацікавило навіть полохливих пролісків.