ВОЛОШКОВЕ ПОЛЕ
|
Поле в нашому краї — наче море безкрає. Наче море безкрає — поле в нашому краї.
Там гуляли волошки, натомилися трошки. Натомилися трошки синьоокі волошки. |
Пов'язали хустинки, наче неба краплинки. Наче неба краплинки — пов'язали хустинки.
Зупинилися в житі: тут ми будемо жити. Тут ми будемо жити — та й лишилися в житі. (М. Сингаївський) |
Тема: розповідь про волошки у житньому полі.
Головна думка: «поле в нашому краї — наче море безкрає»
Мета: замилування красою житнього поля з волошками.
Художні засоби
Епітети: море безкрає, синьоокі волошки.
Персоніфікація: волошки гуляли, натомилися, пов’язали хустинки, зупинилися, будемо жити, лишилися.
Порівняння: «поле …наче море безкрає», «хустинки, наче неба краплинки».
Повтори (анафора): «наче море безкрає», «натомилися трошки», «наче неба краплинки», «тут ми будемо жити», «пов'язали хустинки».
Інверсія: «наче море безкрає», «там гуляли волошки».
Кількість строф: чотири
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: двостопний анапест
|
по |
ле |
в на |
шо |
му |
кра |
ї |
|
на |
че |
мо |
ре |
без |
кра |
є |
/UU_/UU_/U
/UU_/UU_/U
Римування: наскрізне (АААА)
Рими: краї – безкрає – безкрає – краї, волошки – трошки – трошки – волошки, хустинки – краплинки – краплинки – хустинки, житті – жити – жити – житті
Завдяки повторам коротенький вірш про красу житнього поля звучить дуже наспівно. І справді хочеться співати, коли найбуденніші речі стають незвичайними. У житньому полі залишились жити синьоокі волошки. Прикрасили його своїм цвітом – блакитними хустинками, немов небесними краплинками.
Композитор Леонід Попернацький поклав на музику слова вірша, так народилась пісня «Волошкове поле».