ДЯДЬКО ДОЩ

Дядько Дощ стоїть над лісом, —

неба велетень сяга.

Він сміється, мов залізом,

дудонить: — Га-га! Га-га!

 

Одягнувся, мов на свято,

запорізький в нього шик1:

тучі — шапка сивувата,

блискавки — червоний шлик2.

 

Довжелезні срібні вуса

люто вітер розвіва.

І тремтить пшениця руса,

і втіка за горб трава! (Д. Павличко)

 

1. Шик — особлива вишуканість у манері триматися, одягатися.

2. Шлик — верх козацької смушевої шапки, що звисає.

Тема: поетичний опис дощу

Головна думка: «одягнувся, мов на свято»

Мета: заклик придивитися до краси природи

 

Художні засоби

Епітети: шапка сивувата, червоний шлик, срібні вуса, люто розвіва, пшениця руса.

Персоніфікація: «дядько Дощ стоїть», «сміється», «дудонить», «одягнувся»; «тремтить пшениця», «втіка трава».

Метафора: «неба велетень сяга», «тучі — шапка сивувата, блискавки — червоний шлик».

Порівняння: «мов залізом, дудонить», «одягнувся, мов на свято».

Риторичний оклик: «Га-га! Га-га!», «І тремтить пшениця руса, і втіка за горб трава!»

Інверсія: «І тремтить пшениця руса, і втіка за горб трава».

Звукопис: «Га-га! Га-га!»

 

Кількість строф: три

Вид строфи: чотиривірш (катрен)

Віршовий розмір: чотиристопний хорей

дядь

ко

дощ

сто

їть

над

лі

сом

не

ба

ве

ле

тень

ся

га

 

він

смі

є

ться

мов

за

лі

зом

ду

до

нить

га

га

га

га

 

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: лісом – залізом, сяга – га, шик – шлик, вуса – руса, розвіва – трава.

 

   У літньому дощі ліричний герой зумів побачити козака – сильного, величного. Дощ ллється з неба, тому він велетень, що сягає неба. Під час зливи чути грім – то вже дядько сміється та дудонить. Дощові потоки з неба – довгі срібні козацькі вуса. Дощ-козак одягнутий у святковий одяг. Темні хмари заволочили небо – то козацька сивувата шапка. Багряні грозові блискавиці – це червоний шлик, що звисає з головного убору. Може варто нам придивитися до дощу. Цікаво, що зможе побачити кожний із нас...

 

Слова, які передають звуки (сміється, дудонить); барви (сивувата, червоний, срібні, руса), силу літньої зливи («мов залізом, дудонить, люто вітер розвіва, тремтить пшениця, втіка трава»).