ДЯДЬКО ДОЩ
Дядько Дощ стоїть над лісом, —
неба велетень сяга.
Він сміється, мов залізом,
дудонить: — Га-га! Га-га!
Одягнувся, мов на свято,
запорізький в нього шик1:
тучі — шапка сивувата,
блискавки — червоний шлик2.
Довжелезні срібні вуса
люто вітер розвіва.
І тремтить пшениця руса,
і втіка за горб трава! (Д. Павличко)
1. Шик — особлива вишуканість у манері триматися, одягатися.
2. Шлик — верх козацької смушевої шапки, що звисає.
Тема: поетичний опис дощу
Головна думка: «одягнувся, мов на свято»
Мета: заклик придивитися до краси природи.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Епітети: шапка сивувата, червоний шлик, срібні вуса, люто розвіва, пшениця руса.
Персоніфікація: «дядько Дощ стоїть», «сміється», «дудонить», «одягнувся»; «тремтить пшениця», «втіка трава».
Метафора: «неба велетень сяга», «тучі — шапка сивувата, блискавки — червоний шлик».
Порівняння: «мов залізом, дудонить», «одягнувся, мов на свято».
Риторичний оклик: «Га-га! Га-га!», «І тремтить пшениця руса, і втіка за горб трава!»
Інверсія: «І тремтить пшениця руса, і втіка за горб трава».
Звукопис: «Га-га! Га-га!»
Кількість строф: три
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: чотиристопний хорей
|
дядь |
ко |
дощ |
сто |
їть |
над |
лі |
сом |
|
не |
ба |
ве |
ле |
тень |
ся |
га |
|
|
він |
смі |
є |
ться |
мов |
за |
лі |
зом |
|
ду |
до |
нить |
га |
га |
га |
га |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: лісом – залізом, сяга – га, шик – шлик, вуса – руса, розвіва – трава.
У літньому дощі ліричний герой зумів побачити козака – сильного, величного. Дощ ллється з неба, тому він велетень, що сягає неба. Під час зливи чути грім – то вже дядько сміється та дудонить. Дощові потоки з неба – довгі срібні козацькі вуса. Дощ-козак одягнутий у святковий одяг. Темні хмари заволочили небо – то козацька сивувата шапка. Багряні грозові блискавиці – це червоний шлик, що звисає з головного убору. Може варто нам придивитися до дощу. Цікаво, що зможе побачити кожний із нас...
Слова, які передають звуки (сміється, дудонить); барви (сивувата, червоний, срібні, руса), силу літньої зливи («мов залізом, дудонить, люто вітер розвіва, тремтить пшениця, втіка трава»).