Тема: розповідь про небезпечну пригоду Ярика і Костика на річці Уж під час льодоходу.

Головна думка: «хлопцям дорікнули, щоб ду­мали наступного разу і більше не наражалися на небезпеку» (не знаючи броду, не лізь у воду)

Мета: заклик не наражатися на небезпеку, обдумувати свої дії.

Будова тексту:

Зачин: «По зимі, коли в Карпатських горах тануть сніги…»

Головна частина: «Якось Костик і Ярик пішли подивитися на льодохід…»

Кінцівка: «Усі дякували танкістам!...»

План

1. Повінь в Карпатських горах.

2. Різний Уж влітку та навесні.

3. Крига понесла хлоп’ят на бистрінь.

4. Люди не можуть нічого вдіяти.

5. Човен, як горіхова шкаралупа.

6. Хлопці ні живі, ні мертві.

7. Уже підмога йде.

8. Вигулькнув танк-всюдихід.

9. Танк наближається до острівця.

10. Люди затамували подих.

11. Танк зсадив хлопців із крижини.

12. Подяка танкістам та осуд хлопців.

Персонажі: хлопчики Ярик і Костик, люди на березі, танкісти.

Цитатна характеристика Ярика і Костика

Цитатна характеристика людей на березі

Описи природи

Як ти оцінюєш вчинок Ярика і Костика?

     Вважаю, вчинок хлопців був необдуманим і небезпечним.

     Я живу біля річки. Навесні батьки завжди наказують бути уважним та обережним. Хлопчики також живуть біля річки. Недобре, що вони ступили на кригу, коли вона ламалася. Вважаю, що Ярик і Костик зробили правильний висновок з небезпечної пригоди.

   Коли не хочеш чути  про чужі помилки, доводиться вчитися на власних.

_{ЛЬОДОХІД (Анатолій Григорук)}

   _{По зимі, коли в Карпатських горах тануть сніги, скрізь у долинах вирує повінь. Не та стає й річка Уж.}

   _{Улітку Уж зовсім мілкий та спокійний — у багатьох міс­цях убрід перейдеш. А навесні прибуває велика вода, ламає кригу, плесо¹ спучується, закипає бурунами², і могутній потік мчить, мов шалений, зносячи все, що трапиться на його путі.}

   _{Якось Костик і Ярик пішли подивитися на льодохід. Сту­пили при березі на кригу. А вона — хрусь! Відкололася й понесла хлоп'ят на бистрінь³.}

_{Побачили бідолах люди. Біжать уздовж берега, щось ви­гукують, руками махають. А вдіяти нічого не можуть.}

    _{Спустити б човна. Та де там! Крижини вмить розтрощать його, як горіхову шкаралупку. Он як люто наповзають одна на одну. Навіть глянути страшно.}

_{Ярик і Костик поприпадали один до одного. Зажмурились. Ні живі, ні мертві.}

_{Коли відчули: спинилася їхня крижи­на. Пригнало її до порослого вербами острівця посеред ріки. Весь острівець затопило. А верхівки дерев із води стримлять. За них крижина й зачепилася.}

_{— Хапайтесь за віття! Тримайтеся! — кричать до хлоп'ят із берега. — Он уже підмога йде.}

    _{І справді, з-за пагорба вигулькнув танк-всюдихід. Це хтось здогадався солдатів із сусідньої військової части­ни гукнути.}

    _{Зайшов танк у воду і став обережно наближатися до острівця.}

    _{Усі, хто стояв на березі, затамували дух.}

     _{А танк поволеньки, щоб не збудити високу хвилю, дістав­ся до хлопчиків і поодинці зсадив їх із крижини.}

     _{Усі дякували танкістам! А от хлопцям дорікнули, щоб ду­мали наступного разу і більше не наражалися на небезпеку.}

_{1. Плесо — спокійна, чиста водна гладінь.}

_{2. Бурун — велика бурхлива піниста хвиля.}

_{3. Бистрінь — швидка течія.}