Тема: розповідь про один прикрий випадок з братами-близнюками

Головна думка: «ніколи не буде більше провокувати конфлікти»

Мета: застерегти дітей не провокувати конфліктні ситуації, заклик бути доброзичливими

Будова оповідання

Зачин: «Мак і Зак Обрі — брати-близнюки…»

Основна частина: «Маку, підеш зі мною гуляти у парк?...»

Кінцівка: «Побачивши побитого брата, Зак нарешті зрозумів, що на­коїв…»

Персонажі: брати-близнюки Мак і Зак, хлопці в парку.

План

1. Мак і Зак Обрі — брати-близнюки

2. Протилежні характери братів.

3. Зак пішов кататися у парк.

4. Не треба ділитися чи чекати черги.

5. Зак навчився кількох трюків.

6. З’явилася група інших дітей у парку.

7. Зак зумисно поранив хлопчика.

8. «Ти про це пожалкуєш!»

9. Зак продовжував кататися.

10.  Мак прийшов у парк.

11. Зголоднілий Зак пішов додому.

12. Мак тренується виконувати трюки.

13. Підійшла група незнайомих хлопців.

14. У Мака погане передчуття.

15. «Доведеться мати справу зі мною».

16. Мака добряче побили.

17. Зак зрозумів, що накоїв.

18. Обіцянка не провокувати конфлікти.

Цитатна характеристика Мака

Цитатна характеристика Зака

Цитатна характеристика хлопчаків у парку

^{ВИРІШУЄМО КОНФЛІКТИ (Дженніфер Мур-Маллінос)}

    ^{Мак і Зак Обрі — брати-близнюки. У них однакова зовніш­ність: руде кучеряве волосся, веснянки на обличчі і величезні карі очі. Усі люди розрізняють їх лише за поведінкою.}

    ^{Мак — тиха, ввічлива і дружелюбна дитина. Зак відомий як «неслухняний близнюк» — дуже галасливий і нечемний. Він завжди потрапляє в якісь конфліктні ситуації...}

^{— Маку, підеш зі мною гуляти у парк? — запитав Зак.}

^{— Ти йди, а я дожену. Мені ще треба розв'язати кілька задач з математики, — відповів Мак.}

    ^{Зак узяв скейтборд і пішов.}

    ^{Коли Зак прийшов до парку, він зрадів, що, крім нього, там не було ані душі, бо не любив чимось ділитися й чекати своєї черги.}

    ^{Зак добре проводив час. Він нарешті навчився кількох трюків, над якими довгий час працював, і не міг дочекатися, коли вже покаже їх Макові.}

     ^{Але незабаром у парку з'явилася група інших дітей. Спер­шу всі мирно каталися по черзі і ніхто нікому не заважав. Та потім Закові набридло чекати своєї черги.}

^{— Я прийшов сюди першим, чому б вам не забратися звід­си?! — закричав він.}

^{— У чому проблема? — по­цікавився один із хлопчаків. — Цей парк для всіх, не лише для тебе!}

^{— Ну це ми ще побачимо! — раптом Зак скочив на свій скейтборд, з'їхав по пандусу і наскочив на того хлопчика. Та так, що вибив йому два передні зуби!}

^{— Ти про це пожалкуєш! — попередили Зака інші діти й пішли.}

     ^{Зак зрадів, що знову лишився на самоті. Він зовсім не переймався тим, що сталося, і продовжував кататися.}

^{— Чому ти так довго? — поцікавився Зак, коли нарешті прийшов його брат.}

^{— Ніяк не міг розв'язати останню задачу, — пояснив Мак.}

    ^{Зак не розповів братові про те, що сталося. Адже він знав, що Мак не схвалить його вчинок. Та ще й буде гнівати­ся, що брат знову вскочив у халепу. Натомість Зак показав братові нові трюки і був цілком переконаний, що Мак їх не повторить. Мак і справді не зумів повторити жоден із трюків. Та він не збирався припиняти спроби.}

^{— Ходімо додому, Маку, я зголоднів! — скомандував Зак.}

^{— А я хочу залишитися і тренуватися, щоб теж навчитися виконувати ці трюки, — відповів Мак.}

     ^{Зак пішов додому, а Мак ще довго тренувався, поки в ньо­го стомилися ноги. Хлопець вирішив, що теж час іти додому.}

^{— Куди це ти зібрався? — до Мака підійшла група хлоп­чаків, яких він раніше не бачив.}

    ^{Макові стало лячно, він не знав, що відповісти. У нього було погане передчуття щодо намірів цих хлопців. На жаль, він не помилився.}

^{— Тобі не слід було ображати мого брата! — сказав най­старший із хлопців. — Тепер тобі доведеться мати справу зі мною!}

     ^{Мак і гадки не мав, що відбувається.}

^{— Я не знаю про що ти. Я навіть не знаю твого брата, — сказав Мак.}

^{— Не бреши, ти щойно вибив йому зуби! — хлопчик схо­пив Мака за футболку.}

     ^{Мак не пам'ятав, що було потім і як він дістався додому.}

     ^{Побачивши побитого брата, Зак нарешті зрозумів, що на­коїв. Адже Макові завдали болю саме через нього. Якби він мирно катався з тими хлопцями і не зчинив бійки, цього б не сталося.}

^{— Це моя провина, — визнав Зак. — Вибач, брате! Зак урочисто підняв праву руку і пообіцяв, що ніколи не буде більше провокувати конфлікти.}