УКРАЇНА
|
Країн багато на великій карті, та серед них — вона, твоя єдина. Її люби і будь завжди на варті, бо це твоя земля, це Україна. |
Вона така ж реальна і казкова, як мамина долоня, тепла й щира, у неї в серці українська мова, в її душі любов і світла віра. |
|
Цвітуть в ній мальви, маки і левкої1, хтось, може, скаже, що таких багато. Але ти знай, що іншої такої не зможеш в цілім світі відшукати (Мар’яна Савка). |
|
1. Левкой — пахуча садова квітка, матіола.
Тема: поетичне звернення любити Україну
Головна думка: «її люби і будь завжди на варті, бо це твоя земля, це Україна»
Мета: заклик любити Україну і захищати від ворогів.
Рід літератури: лірика
Вид лірики: патріотична
Жанр: вірш
Художні засоби
Епітети: тепла й щира, світла віра.
Метафора: «у неї в серці українська мова», «в її душі любов»
Порівняння: «вона…, як мамина долоня»
Перелічення: «цвітуть в ній мальви, маки і левкої»
Гіпербола: «іншої такої не зможеш в цілім світі відшукати»
Антитеза (протиставлення): «Країн багато на великій карті, та серед них — вона, твоя єдина», «реальна і казкова»
Інверсія: «Цвітуть в ній мальви, маки і левкої»
Кількість строф: три
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
|
цві |
туть |
в ній |
маль |
ви |
ма |
ки |
і |
лев |
ко |
ї |
|
хтось |
мо |
же |
ска |
же |
що |
та |
ких |
ба |
га |
то |
/U_/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/U_/U
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: карті – варті, єдина – Україна, казкова – мова, щира – віра, левкої – такої, багато – відшукати.
У першій строфі поетеса ідентифікує українця, бо серед багатьох країн Україна для нього єдина рідна земля. Тому вона закликає її любити та стояти на варті від посягань чужинців.
У другій строфі лірична героїня хоче передати читачеві свої почуття до України. Для неї вона, як мамина долоня. Долоня тепла і щира, бо здавна мешкають на українській землі працьовиті та щирі люди. Рідна країна для народу, як рідна мати для дитини. У неї в серці українська мова, яку треба вивчати її мешканцям. В душі любов і світла віра, якою вона надихає свій волелюбний народ.
У третій строфі згадуються квіти, які здавна прикрашали садиби українців, вони серед багатьох народних символів нашого фольклору. Українцям також слід пишатися багатою культурною спадщиною своїх предків.