ЧУДО ІЗ ЧУДЕС
Чудеса бувають різні, це відомо всім,
і, звичайно ж, їх на світі більше, аніж сім.
Чудеса, повір, повсюди — тільки придивись.
Ну скажи, хіба не чудо — птах, що лине в вись?
А хіба не диво-дивне — квіточка мала,
що у місті з-під асфальту раптом проросла?
Та повір, найбільше, друже, чудо із чудес,
те, що ми живемо в світі, повному чудес!
(Ол. Дерманський)
Тема: поетична монолог про світ, повний чудес, та людину у ньому – його найбільше чудо із чудес.
Головна думка: «ми живемо в світі, повному чудес!»
Мета: підкреслити важливу роль людини – як найбільшого чуда із чудес у світі, повному чудес.
Художні засоби
Метафора: «ми живемо в світі, повному чудес»
Порівняння: «більше, аніж сім»
Риторичне запитання: «А хіба не диво-дивне — квіточка мала, що у місті з-під асфальту раптом проросла?»
Зменшуваний суфікс: квіточка.
Повтори (анафора): «Чудеса…»
Повтори: «диво-дивне», «чудо із чудес».
Звертання: «друже»
Кількість строф: чотири
Вид строфи: двовірш
Віршовий розмір: шестистопний хорей
|
чу |
де |
са |
по |
вір |
по |
всю |
ди |
тіль |
ки |
при |
ди |
вись |
|
ну |
ска |
жи |
хі |
ба |
не |
чу |
до |
птах |
що |
ли |
не |
в вись |
/_U/_U/_U/_U/_U/UU/_
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/_
Римування: суміжне (АА)
Рими: всім – сім, подивись – ввись, мала – проросла, чудес – чудес.
У першій строфі ліричний герой хоче поділитися своїм власним спостереженням, що у світі чудес більше, ніж сім, про що пояснює в наступних строфах.
У другій строфі для нього чудесний політ птаха. Очі бачать, здавалося би очевидні речі, проте зрозуміти їх мало хто зможе.
У третій строфі для нього чудесний навіть ріст рослин. Довкола багато дивовижних таємниць природи, їх досить важко збагнути звичайній людині.
У четвертій строфі ліричний герой наголошує, що найбільше чудо із чудес – це людина у світі, повному чудес. Вдумливий читач розуміє, що автор хоче звернути увагу на величезну роль самої людини у природі. І якою буде ця роль у нашому чудесному світі залежить від кожного з нас.