Тема: розповідь про хлопчика Бориска, котрий мріяв стати льотчиком і виготовляв різні літачки.

Головна думка: «його перші пасажири заповнили салон!».

Мета: заклик наполегливо здійснювати мрію.

Будова тексту

Головний персонаж: хлопчик Бориско, який мріє стати льотчиком.

План

1. Борис мріє стати льотчиком.

2. Хлопчик запустив з вікна вдалу копію.

3. Розмова лайнера з літачком.

4. Літачок повертається до конструктора.

5. Чому почервонів літачок?

6. Хлопчик малює розпізнавальний знак.

7. Друге приземлення біля лайнера.

8. Авіалінії міжнародні, є ліцензія.

9. Перші пасажири здійнялися в політ.

Цитатна характеристика Бориска

Обґрунтували, що твір є оповіданням, а не казкою.

  На мою думку, це оповідання, а не казка. Твір невеликого розміру. Головний герой – хлопчик Бориско, який виготовляє різні літачки. Нема казкових персонажів (літачок і лайнер не пишуть з великої букви), казкових пригод або подій, чарівних предметів, повторів. Є уявні розмови лайнера і літачка, хлопчика і літачка під час реальних подій, які відбуваються нетривалий час. Вітер може підняти паперовий літачок, виріб може присипати пил.   

ПРО ПАСАЖИРСЬКИЙ ЛАЙНЕР І ПАПЕРОВИЙ ЛІТАЧОК (Микола Снаговський).

   Борис мріє стати льотчиком або відомим конструкто­ром літаків. Але, поки маленький, він любить гратися з па­перовими літачками. Виготовляє їх різні — на диво дру­зям і знайомим. А секрет простий: Бориско щодня має змогу зі свого вікна спостерігати літовище. Сяде якийсь літак на злітно-посадкову смугу, а хлопчик миттю хапає аркуш паперу і намагається виготовити з нього копію

отого пасажирського лайнера¹.

   Якось хлопчикові вдалося зробити дуже вдалу копію, тож він запустив її зі свого вікна. Підійняв вітер його паперо­вий літачок та потихеньку поніс на літовище й опустив. Знаєте куди? Поряд зі справжнім лайнером. Той глянув на літачок.

— Ти хто?

— Я — літачок!

— А чий? На тобі ж немає жодного напису.

   Літачку стало соромно. Він попросив вітерця, щоб той піддув йому під крила, аби мерщій повернутися до свого конструктора. Нехай він зробить відповідні позначки.

— Чому ти такий червоний? Ти ж був білим? — здиву­вався вголос Бориско, коли літачок приземлився на під­віконня.

— Це від сорому, — відповів здивованому хлопчику літачок. — Я ж без розпізнавальних знаків! Мене могли б збити або сприйняти за міжнародного шпигуна. Зроби на мені необхідні позначки, як у того красивого лайнера.

— Я придумав, напишу на тобі «Авіалінії Бориса» тип «БО-19», тобто Борис, який народився дев'ятнадцятого числа.

     Літачок на радощах знову став білим, вдячно помахав крильми своєму творцеві, коли той спус­кав його зі своїх рук у повтор­ний політ. А невдовзі знову приземлився поряд з красивим лайнером.

— Це що за «Авіалінії Бориса»? Не знаю таких. А ліцензія² є?

— Наші авіалінії міжнародні, ліцензія є, — відповів папе­ровий літачок фразою, яку почув від свого конструктора.

     Почувши це, до паперового літачка кинулися нетерпля­чі пасажири — комашки, цвіркуни, світлячки та інші дріб­ненькі істоти. їм також треба було летіти на далекі відстані у своїх термінових справах.

Літачка охопила неабияка гордість: його перші пасажири заповнили салон! Він рішуче здійнявся у повітря, лігши на потрібний курс³.

^{Лайнер — тут: великий пасажирський літак.}

^{Ліцензія — тут: право здійснювати польоти.}

^{Лігши на потрібний курс — полетів у потрібному напрямку.}