Тема: розповідь про те, чому Афіна Паллада перетворила ткалю Арахну на павука.
Головна думка: «грізна богиня нікому не дарує образи».
Мета: хто не знає минулого, той не має майбутнього.
Жанр: міф.
План
1. Афіна Паллада – неперевершена майстриня.
2. Юна Арахна навчається ткати.
3. Арахнина праця – справжнє мистецтво.
4. Смертна дівчина протиставила себе богині.
5. Богиня застерігає від гордині.
6. Могутня дочка Зевса стоїть перед Арахною.
7. Почалося не бачене досі змагання.
8. На тканині Афіни сцени з життя богів.
9. На тканині Арахни боги-олімпійці ошукують смертних.
10. Афіна рве полотно та б’є дівчину.
11. Смертна суперниця стала павуком.
Головні персонажі: богиня Афіна Паллада і ткаля Арахна.
Будова тексту
Зачин: «З роду-віку ніхто з-поміж смертних людей не зважувався бодай подумки змагатись у ремеслі…»
Основна частина: «А юна Арахна — так звали дівчину — справді виросла в простій ремісничій родині…»
Кінцівка: «Так помстилася жорстока богиня своїй смертній суперниці»
Цитатна характеристика Афіни Паллади
|
Дочка Зевса неперевершена майстриня |
«З роду-віку ніхто з-поміж смертних людей не зважувався бодай подумки змагатись у ремеслі чи в будь-якій іншій роботі з неперевершеною майстринею, улюбленою дочкою самого Зевса — Афіною Палладою» |
|
Горда богиня |
«Та якось прочула горда богиня» |
|
Заздрісна |
«Яке зухвальство! — спаленіла богиня. І надумала помститись тій смертній» |
|
Грізна та злопам’ятна |
«Аж сахнулися назад злякані німфи — вони ж бо добре знали, що грізна богиня нікому не дарує образи» |
|
Самокритична |
«Хоч як стало заздрісно Афіні Палладі, та мусила вона бодай подумки визнати, що Арахнин витвір не гірший за її власний» |
|
Розгнівана за зневагу |
«Гнів пойняв могутню богиню, ще дужчий від того, що ця смертна насмілилася без шаноби, зневажливо змалювати безсмертних богів». |
|
Жорстока, розлючена |
«Вихопила розлючена богиня в Арахни з рук полотнину, подерла на шмаття, ще й кілька разів ударила дівчину ткацьким човником по голові» |
|
Мстить суперницям та непокірним |
«Тільки, негіднице, знай: ти довіку висітимеш і довіку прястимеш, і ти, і всі твої нащадки! По тих словах богиня плеснула на Арахну соком якогось отруйного зілля та й щезла… Так помстилася жорстока богиня своїй смертній суперниці» |
Цитатна характеристика ткалі Арахни
|
Земна дівчина, майстерна ткаля |
«У Лідії є дівчина, що не хоче поступатися їй у ткацькій майстерності». «Наче зачаровані, дивилися німфи на Арахнину працю, бо то було справжнє мистецтво» |
|
Портретна характеристика |
«Вона мала меткі пальці, очі зіркі й пам'ятливі, а душу ще дитинну й гарну, і через те її тканини вражали красою». |
|
Простолюдинка, бідного роду |
«Та ще й походить вона з бідного, незнаного роду» |
|
Виросла в ремісничій родині |
«А юна Арахна — так звали дівчину — справді виросла в простій ремісничій родині» |
|
Опановувала ремесло |
«Змалечку Арахна навчилася ткати і з роками ткала дедалі краще і краще» |
|
Напівсирота |
«Мати рано в неї померла» |
|
Самовпевнена, нешаноблива, гордовита, зухвала |
«Афіна Паллада? Нехай вона ще спробує позмагатися зі мною. Я і не здумаю поступитися їй». «Тільки кинула згорда: Навіщо ото стільки жити? Від старості ти вже геть позбулася глузду» |
|
Байдужа до старих |
«Арахні здалося, що то котрась із стареньких служниць, і вона байдуже відвернулася від неї» |
|
Вперта, непередбачлива |
«Ні, не передумала, — твердо відказала Арахна. І тим накликала на себе чорну недолю» |
|
Правдива, зневажлива до богів |
«Ця смертна насмілилася без шаноби, зневажливо змалювати безсмертних богів» |
|
У відчаї, побита, не може пережити ганьби |
«У відчаї Арахна кинулася до свого покою і хотіла повіситись» |
|
Арахна покарана перетворенням на павука |
«А бідна дівчина – перетворилася враз на невеличкого павука і стала ткати в повітрі тонесеньке павутиння» |
|
Зображення на полотні |
Афіна |
Арахна |
|
У центрі |
Сцена перемоги Афіни над Посейдоном у суперечці богів за назву нового грецького міста: • навколо Зевса дванадцятеро богів-олімпійців, наче судді, дивляться на суперечку Посейдона й Афіни за назву міста; Посейдон дав жителям воду (довгим тризубцем ударив щосили в каміння, то чистим водограєм бризнула джерельна вода), Афіна – плоди для людей (встромила спис глибоко в землю — і звідти виросла срібляста олива); безсмертні боги визнали переможницею богиню, а місто — їй на шану — назвали Афінами. |
Сцени з життя богів, в яких боги виявляють себе слабкими, з людськими пристрастями: • юну фінікійську царівну Європу викрадає Зевс, прийнявши подобу білого бика; • інші малюнки, і в кожному йшлося про те, як боги-олімпійці ошукують смертних. |
|
Кути |
Про долю зухвалих людей: • засніжені фракійські гори Гем і Родопа — це покарані рідні брат і сестра за те, що надумали називати себе Зевсом і Герою; • нещасна матір низькорослих пігмеїв, що насмілилася була змагатися з Герою, і та зробила її журавлем; • лелека, що нею стала троянська царівна Антігона, котра всіх запевняла, ніби в неї коси кращі, ніж у самої Гери; • Кінір, володар міста Пафос на Кіпрі, у смертельній тузі обіймає мармурові сходи священного храм, — бо то його юні дочки, перетворені Афродітою за те, що насмілилися сказати, що з лиця вони кращі навіть за богиню кохання і вроди. |
|
|
Обрамлення |
гілля свого дерева — оливи |
вузька облямівка з яскравих квітів та виткого плюща |