Тема: повчальна розповідь про те, як нелінивий подорожній допомагав своєму голодному сусідові.
Головна думка: «щоб чогось досягенути, треба докласти зусилля».
Мораль (повчальний висновок): «не хотів ти один раз за підковою нагнутися, то мусив триста разів поклонитися».
Мета: закликати не лінуватися і допомагати ближньому.
Будова тексту
Зачин: «Ішли двоє подорожніх та побачили на дорозі підкову…»
Основна частина: «А той перший підняв підкову…»
Кінцівка: «Коли не стало черешень…»
Цитатна характеристика першого подорожнього
|
Спостережливий |
«Ішли двоє подорожніх та побачили на дорозі підкову» |
|
Бережливий, далекоглядний |
«Давай піднімемо цю підкову, продамо ковалеві і щось за ці гроші купимо!» |
|
Нелінивий |
«А той перший підняв підкову» |
|
Практичний |
«Прийшли до коваля — він і продав її» |
|
Допомагає ближньому |
«Купив собі за гроші черешень, іде і непомітно кидає на дорогу по одній ягоді… а той другий … став підбирати ті черешні з дороги та їсти» |
Цитатна характеристика другого подорожнього
|
Спостережливий |
«Ішли двоє подорожніх та побачили на дорозі підкову» |
|
Лінькуватий, не бережливий |
«Буду я пусте підіймати!» |
|
Голодний |
«А той другий подорожній відчув раптом великий голод. І став підбирати ті черешні з дороги та їсти» |
План
1. Двоє подорожніх побачили підкову.
2. Буду я пусте підіймати.
3. Перший підняв підкову.
4. Не раз нагнувся, а триста разів поклонився.
Коротка повчальна притча у прихованій формі доводить людську цінність бути працелюбним.
Двоє подорожніх побачили підкову. Підкови мали коні, колись вони були годувальником і транспортом. На шляху ця загублена річ вважалися нічиєю, бо коли кінь губив підкову, зазвичай не верталися її шукати, а по прибуттю додому йшли до коваля, щоб викувати нову.
Тому перший запропонував підняти її, щоб продати ковалеві та виручити за знахідку гроші. Другий не захотів підняти, тому зрештою перший підняв її, а потім за виручені кошти купив черешень – смачних ягід, проте маленьких, тому, щоб насититися, їх доводиться з’їсти доволі.
Можливо, в першого подорожнього спочатку необачно випала черешня. А той другий подорожній відчув раптом великий голод, побачивши ягоду. Адже часто так буває, що побачиш щось смачненьке і апетит появиться. Він і підібрав її. Ось тому перший вирішив непомітно кидати на дорогу по одній ягоді, не тільки змилосердившись над голодним, а щоб навчити мудрості. Бо потім він же запитує, скільки раз той нахилився по ті черешні. А його фраза «не хотів ти один раз за підковою нагнутися, то мусив триста разів поклонитися» наводить на думку, коли не будеш працювати, станеш жебраком, змушений будеш жебракувати.
ТРЕБА НАХИЛИТИСЯ
народна притча
Ішли двоє подорожніх та побачили на дорозі підкову. Один каже:
— Давай піднімемо цю підкову, продамо ковалеві і щось за ці гроші купимо!
— Буду я пусте підіймати! — відказав другий і штовхнув підкову ногою.
А той перший підняв підкову. Прийшли до коваля — він і продав її. Купив собі за гроші черешень, іде і непомітно кидає на дорогу по одній ягоді. А той другий подорожній відчув раптом великий голод. І став підбирати ті черешні з дороги та їсти.
Коли не стало черешень, той перший і питає в другого:
— Скільки разів ти нахилявся по ті черешні?
— Не знаю. Разів, може, зо триста.
— Бачиш, не хотів ти один раз за підковою нагнутися, то мусив триста разів поклонитися.
Відомості про те, як і чому підкова стала символом щастя