Тема: розповідь про те, як змінився юнак Елай за порадою батька.
Головна думка: «неприємні слова залишать у душі такі ж рани, як дірки від цвяхів у паркані»
Мета: заклик не сваритися, бо гнів – поганий товариш.
Будова тексту
Зачин: «В одному селі жив юнак на ім'я Елай…»
Основна частина: «Одного ранку старий батько й каже синові…»
Кінцівка: «Старий чоловік підвів сина до паркана й мовив…»
Персонажі: юнак Елай та його батько.
Розповідь ведеться від імені оповідача.
Цитатна характеристика юнака Елая
Юнак, молодий |
«В одному селі жив юнак на ім'я Елай» |
Працьовитий |
«Хлопець був працьовитим» |
Мав погану вдачу, був сварливим |
«мав погану вдачу: через дрібницю міг легко втратити спокій, посваритися, наговорити неприємних слів або накричати» |
Підвищував голос, крикливий |
«Ви про що, тату?! — несподівано почав підвищувати голос юнак» |
Самовпевнений |
«У мене завжди все під контролем!» «Ось тільки навряд чи матиму причину зазирати в мішок» |
Не самокритичний, не визнає помилок, неправдивий |
«Ніколи не гніваюся!» |
Прислухається до старших |
«Гаразд, тату, — засміявся хлопець» |
Здивований, засмучений, неспокійний |
«Це водночас здивувало й засмутило юнака: виявляється, надто часто втрачав спокій» |
Навчився керувати спалахами гніву |
«Керувати спалахами гніву стало легше, тож і кількість забитих цвяхів зменшилася» «І з часом приводів для гніву просто не знаходилося» |
Щасливий від змін |
«Неймовірно щасливий, він прибіг до батька» |
Змінився в кращу сторону, навчився стримувати погані емоції |
«За цей час ти змінився й багато чого навчився» |
Цитатна характеристика батька
Старий, поважний, навчає сина |
«Одного ранку старий батько й каже синові» |
Дає слушні поради |
«Візьми цей мішок із цвяхами. Щойно з кимсь посваришся, вимовиш лихе слово чи про щось погане подумаєш – одразу ж забивай у дерев'яний паркан цвях» «Виймай їх щоразу, як удасться зберігати терпіння» |
Спокійний |
«Це тому, що не слідкуєш за собою, — спокійно зауважив старий» |
Гордиться нащадком |
«За цей час ти змінився й багато чого навчився» |
Навчає сина |
«Поглянь, скільки дірок залишилося в паркані. Вони тут назавжди. Ось так і в стосунках із людьми: коли з кимсь посваришся, неприємні слова залишать у душі такі ж рани, як дірки від цвяхів у паркані. Пам'ятай про це і будеш щасливим» |
План
1. У селі жив юнак на ім’я Елай.
2. Гнів – поганий товариш.
3. Елай забивав у паркан цвяхи.
4. Залізні стержні не знадобилися.
5. Елай виймає цвяхи.
6. Рани від неприємних слів, як дірки у паркані.
Притча у прихованій формі вказує на важливість бути терпимими один до одного, думати перед тим, як щось сказати.
В одному селі жив юнак. Його нестримно гнівна та запальна вдача перекреслювала всі його позитивні риси, бо сварливі люди не сприяють тому, щоб з ними спілкувалися.
Ось тому батько дав синові не жменьку, а мішок цвяхів, радячи при кожній сварці забивати цвях у паркан. Коли Елай навчився зберігати терпіння, можна було витягувати цвяхи. Він залишився щасливим, коли в паркані не було вже жодного цвяха.
Звичайно, батько також радів за сина, проте вказав на дірки, що залишилися назавжди на паркані. Батькові важливо було донести синові очевидну істину, що у стосунках з людьми неприємні слова залишають у душі такі ж рани, як дірки від цвяхів у паркані. Щоб бути щасливими, треба не забувати, що гнів – поганий порадник, бути терпимими у ставленні один до одного, не забивати цвяхів непорозуміння в душі людей. Бо неважливо скільки разів ти після цього вибачишся — рана може залишитися.
ЦВЯХИ
притча
В одному селі жив юнак на ім'я Елай. Хлопець був працьовитим, одначе мав погану вдачу: через дрібницю міг легко втратити спокій, посваритися, наговорити неприємних слів або накричати.
Одного ранку старий батько й каже синові:
— Гнів — поганий товариш. Уникай же його.
— Ви про що, тату?! — несподівано почав підвищувати голос юнак. — У мене завжди все під контролем! Ніколи не гніваюся!
— Це тому, що не слідкуєш за собою, — спокійно зауважив старий. — Візьми цей мішок із цвяхами. Щойно з кимсь посваришся, вимовиш лихе слово чи про щось погане подумаєш – одразу ж забивай у дерев'яний паркан цвях. Тоді й побачимо.
— Гаразд, тату, — засміявся хлопець. — Ось тільки навряд чи матиму причину зазирати в мішок.
Першого ж дня Елай забив у паркан понад два десятки цвяхів. Це водночас здивувало й засмутило юнака: виявляється, надто часто втрачав спокій.
Як не стежив за собою наступного дня, проте знову витягнув із мішка чимало залізних стержнів. Відтоді, перш ніж щось сказати, хлопець подумки лічив до десяти. Керувати спалахами гніву стало легше, тож і кількість забитих цвяхів зменшилася.
Але одного дня Елаю залізні стержні не знадобилися. Неймовірно щасливий, він прибіг до батька:
— Відтепер цвяхи в паркан не забиватиму!
— Це дуже добре, синку. Виймай їх щоразу, як удасться зберігати терпіння.
Юнак так і вчинив. І з часом приводів для гніву просто не знаходилося.
— Я витягнув цвяхи! — повідомив батькові Елай.
Старий чоловік підвів сина до паркана й мовив:
— За цей час ти змінився й багато чого навчився. Поглянь, скільки дірок залишилося в паркані. Вони тут назавжди. Ось так і в стосунках із людьми: коли з кимсь посваришся, неприємні слова залишать у душі такі ж рани, як дірки від цвяхів у паркані. Пам'ятай про це і будеш щасливим.