— Зараз я вивчаю події 1988 – 1990 років. А що ти пам’ятаєш про той час, батьку?
— Так, я маю яскраві спогади про ті події.
— Можеш щось розповісти?
— З того часу пам'ятаю, як був частиною, так званого, «живого ланцюга». Наша група, а вчився я тоді в Політехнічному інституті (тепер університет «Львівська політехніка»), розташувалась біля Академії Сухопутних військ, недалеко від пам'ятника радянської епохи, який зараз зносять. Ми стояли на іншій стороні, ближче до автобусної зупинки. Було доволі людно, а простягнувся тоді людський ряд від Львова до Києва.
— Той «живий ланцюг» у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР, що став одним із кроків до незалежності нашої країни?
— Так.
— Цікаво. І що пригадується ще?
— У той час в Політехніці зароджувалося студентське братство, але не тільки там - пам'ятаю, створилося воно і в університеті Франка. У 1988 році діяло підпільно, а через рік уже функціонувало відкрито. На основі цього братства організовувалися студентські страйки, а також «невеликі протести» - студенти відмовлялись відвідувати заняття політизованих викладачів, лекції по історії КПРС, політекономії.
— А що тобі запам’яталося зі студентського життя.
— А ще пригадую один випадок. Одного разу мій товариш прийшов на пару з жовто-блакитною стрічкою на сорочці. Коли викладач, а він був секретарем партійної організації вузу (тепер вишу), побачив це, то припинив лекцію і почав вимагати, щоб студент зняв стрічку. Звичайно, одногрупник відмовився. Викладач повторив усе голосніше свою вимогу, але відповідь студента була такою ж. Коли на третє зауваження хлопець дав зрозуміти, що не збирається цього робити, викладач вхопився за жовто-блакитну стрічку і вирвав її разом з клаптем сорочки.
— Зараз такий вчинок викладача вважався би неприпустимим.
— А тоді таке бувало… У цілому це був непростий час з матеріальними нестатками, відсутністю товарів у магазинах. Проте можна було пробувати говорити те, що думаєш. На такому тлі через багато років упертої русифікації почалося пробудження національної свідомості.
— Тепер розумію, чому ми детально вивчаємо ті минулі події. Вони важливі у житті нашої країни, бо дали той поштовх, що привів до незалежності.