Цитата. «Щоби зерно гідності плодоносило в наших душах, треба обрати правильну життєву дорогу. Людина має зрозуміти, що прийшла в цей світ робити не все, що їй заманеться, а творити добро, й за кожен свій вчинок ми маємо відповідати. Лише за таких умов розквітатиме людська гідність». (Блаженніший Любомир Гузар)

    Я цілком погоджуюся зі слушною думкою автора.

    Спочатку подивимося на цитату зі сторони лексичного значення слова. Гідність – це сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості та усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Внутрішні вимоги особливого морального ставлення до самої себе.  

     Людина – частина людства. Людська гідність – це уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості.

     Також вона – частина суспільства, тому включає в себе етичну категорію щодо державних інститутів влади визнавати цінність особистості та відповідно ставитися до громадян.  

    Людина повинна дотримуватися закону, він повинен бути рівним для всіх, за порушення повинне бути адекватне покарання. І тут ми розуміємо, яку велику роль відіграє поведінка, що базується на моральних цінностях. Така людина гідно виконуватиме свої обов'язки щодо держави, не буде порушувати закон, щоб не завдавати шкоди іншим.

      Правова держава має важелі щодо порушення гідності людини. Право на людську гідність — це право, що захищає гідність будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів влади, інших осіб.

      Моральність людини веде до унеможливлення конфлікту особи і правової держави.

      Як пояснював сам автор, «Бог нагородив нас життям, талантами, дав певне покликання, аби ми робили добро. І тут є та людська гідність». Дерево квітує, щоб давати плоди. Коли людина робить добрі справи для себе і для ближніх, розквітає її гідність. І вона дає плоди в тому, що веде до розквіту громадянського суспільства, яке є рушійним поштовхом на переорієнтацію держави на верховенство права.