Вважаю, що до внутрішніх факторів можна віднести конституційну реформу влади на чолі з Горбачовим 1988 року щодо суверенізації республік, перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад, скасування керівної ролі комуністичної партії та зародження багатопартійності, ухвалення Декларації про державний суверенітет у Російській Федерації 1990 року. До зовнішніх факторів, напевно, можна віднести зміни у Східній Європі, падіння прорадянських урядів, руйнування Берлінської стіни, слабкість центрального уряду в Москві, важка економічна ситуація, яка передувала подіям.

     Звичайно, союзне керівництво, беручи курс на декларування незалежності у складі Союзу РСР, не полишало думки про новий договір ярма для республік. Проте воно прорахувалося, бо не передбачило піднесення національної самосвідомості на місцях та зростання суспільно-політичної активності громадян. 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет була ухвалена більшістю голосів депутатів ВР УРСР. У цілому виникла унікальна ситуація, коли віковічна мрія українського народу жити у своїй державі почала збуватись.

    Положення Декларації про державний суверенітет: самовизначення української нації, народовладдя, територіальне верховенство, економічна самостійність, культурний розвиток, зовнішня і внутрішня безпека.

    Значення прийняття Декларації: була створена програма побудови незалежної держави, вона надала поштовх і напрямок процесу утворення незалежної держави.