Свою, як назвав сам автор, сатиричну комедію Микола Куліш написав у 1928 році. Розігрується, на перший погляд, ніби незначне питання – зміна українського прізвища голови сімейства, яке навіть не було ганебним у звучанні. Сама тональність твору викладена з багатьма жартами.

    Усе можна було би сприймати комічно, якби дійсність не була настільки трагічна. Насильницька русифікація не залишила байдужим автора твору. За багато років по чужій вказівці переписали нашу історію, українців на допускали до високих посад, література друкувалась чужою мовою, вивчалась не своя  культура… Одним словом, не престижно було бути українцем …

    Мина Мокій – типовий пристосуванець. Таких багато серед представників різних націй. Він здатний відмовитися від коріння, своєї ідентичності, козацьких предків заради кар’єрного зросту. Його дружина та донька не заперечують, бо самі перейшли на чужу мову і таке становище обох влаштовує. 

    Захоплення викликають двоє людей – син Мокій та дядько Тарас. Вони справжні  прихильники та провідники своєї культури, мови, звичаїв. Напевно, саме такі люди, як вони, також внесли свій вклад у нашу незалежність.     

    Гіркі плоди тривалої русифікації пожинаємо до сьогодні. Саме тому на своїй землі повинні реалізовувати закон про мову. Розвивати українську мову, стимулювати до її вивчення. На нашій землі – ми українська нація, незалежно від того, до якої національності належимо.