БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке1 і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
І рвав у пазуху гнилиці2,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце, —
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні: —
Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
2. Шорсткий – який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий.
1. Гнилиця – пригнилий плід дикої груші
Рід літератури: ліро-епос
Жанр: балада (модерна)
Рік написання: 1962
Збірка: «Соняшник» (1962)
Тема: розповідь про хлопчика-соняшника, який зустрівшись із поезією-сонцем, завмирає перед її величчю і стає митцем-соняшником.
Провідний мотив: уміння людини побачити красу в повсякденності
Ідея: уславлення поетів, котрі виросли на національних коренях, возвеличення ролі поезії в житті людини
Головна думка: «поезіє, сонце моє оранжеве!».
Проблематика: талант і посередність, єдність краси тілесної і духовної, роль поезії в житті людини, уміння бачити прекрасне.
Художні засоби.
Епітети: «тіло шорстке, зелене», «бігав навипередки», «красиве сонце», «золотих переливах», «червоній сорочці», «золотому німому захопленні», «сонце моє оранжеве».
Уособлення: «В соняшника були руки і ноги, було тіло…, вилазив…, рвав…, купався…, стріляв … з рогатки, стрибав», «засмагле сонце», «сонце … в переливах кучерів, у … сорочці… їхало на велосипеді».
Метафора: «поезіє, … щомиті … хлопчисько відкриває тебе для себе, щоб стати навіки соняшником»
Гіпербола: «І застиг він на роки й століття в … захопленні».
Риторичне звертання: «Поезіє, сонце моє оранжеве!», «Дайте покататися, дядьку!»
Риторичне запитання: «Дядьку, хіба вам шкода?!»
Повтори (анафора): «Він …», «І …»
Інверсія: «В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене»
Алегорія: соняшник і сонце (митець і поезія)
Метаморфоза: соняшник–хлопчик — соняшник-митець, сонце-дядько — поезія.
Символи: соняшник (енергія, людський потенціал), сонце (відродження), в золотих переливах кучерів (образ ангелят на іконах), червона сорочка (творче натхнення), небо (духовність), хмари (духовні перешкоди).
Кольористика: зелений (юність, бадьорість), золотий (духовне багатство), червоне (творче натхнення), оранжеве або жовтогаряче (життєдайність).
Композиція вірша.
Зав’язка: соняшник перевтілюється в хлопчика («В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене»).
Розвиток дії: хлопчик-соняшник живе звичайним життям дитини («Він бігав…, вилазив…, рвав…, купався…, лежав…, стріляв … з рогатки, стрибав….»). Напевно, так буденно пройшло би все його життя, але він зумів побачити прекрасне («І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце»). Одухотворене сонце-дядько стало дивовижним видінням для хлопчика («У червоній сорочці навипуск, Що їхало на велосипеді»).
Кульмінація: потрясіння від побаченого, як розуміння того, що зустріч з прекрасним – це назавжди («І застиг він на роки й століття В золотому німому захопленні»).
Розв’язка: хлопчик просить дядька-сонця покататися хоча би на рамі його велосипеда «Дядьку, хіба вам шкода?!». Звичайно, він йде назустріч зацікавленому хлопчику-соняшникові, бо стає для нього поезією-сонцем, що зробить з нього митця-соняшника («Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником»). Отже, сонце – зірка, що дає життя, а поезія – зірка, що творить духовне життя.
Віршовий розмір: верлібр.
Незвичайне, що можу помітити в «Баладі про соняшник»
У творі, як жанрі балади, звичайно, наявна метаморфоза. Проте, на мою думку, незвичність у тому, що вона є подвійною: спочатку ліричний герой-соняшник перетворюється на життєрадісного хлопчика, який відкрив для себе красу поезії, а, долучившись до духовної скарбниці, знову стає соняшником, але митцем, закарбовуючи свій вибір у фольклорному символізмі.
Доведіть, що «Балада про соняшник» — модерний твір.
Відгук на баладу про «Соняшник» Івана Драча