Восени наш парк знову золотий. Усе більше сумує сонечко. З хмар ллється ниткасріблястого дощу. Сердиться вітер і сіється на чорну землю золоте листя.
***
Сумний ліс восени. Усе частіше ллється з неба дощове срібло. У такі дні сердиться вітер. Його холодним диханням наповнюється сріблясте повітря. На землю сіється золоте листя.
***
Парк восени по-своєму чудовий.
Сьогодні у вальсі крутяться золоті листочки, шурхають під ногами. Довкола носиться тонке павутиння. Угорі летять у вирій останні перелітні птахи. З-під хмар сонечко випускає рідкісне проміння. Невтомна руда трудівниця в пошуках поживи стрибає між гілками.
Іноді десь заскрегоче сорока. Осіла пташка попереджає, що скоро зима.