Зустрілись дві подруги Настя і Софія. Почали розмовляти. Настя запитала:
— А як ти провела літні канікули?
— Я відпочивала у дитячому таборі. Він розташований у горах Карпатах. Ми побували на цікавих екскурсіях. Там познайомилась із новими людьми, знайшла гарних друзів з інших міст.
— Ти надалі підтримуєш з ними зв'язок?
— Так. Ми спілкуємося по інтернету. А ти де побувала?
— Я була на морі. Доклала чимало зусиль, щоб за декілька днів начитись плавати, відпочинок став ще більш цікавішим. Ми ходили по місту. Зробили багато фотографій. Купили різні сувеніри. Хочеш я подарую тобі один із них?
— Авжеж. Дякую. Я ще не була на морі. Можливо, наступного року я побуваю там.
— Впевнена, що тобі сподобається.
— Бувай. Мені пора.
— Бувай.
— Добрий день!
— Привіт! Така неочікувана зустріч. Ти куди їдеш?
— На море. А ти?
— Я в село до родичів. О котрій годині твій рейс?
— О десятій.
— Мій рейс через тридцять хвилин. Скільки часу ти відпочиватимеш на морі?
— Два тижні. А ти як довго плануєш відпочивати?
— Тиждень. То ми зможемо зустрітися, коли ти приїдеш?
— Залюбки. На жаль, зараз я поспішаю. Бувай.
— До зустрічі.