Нещодавно я дізналася про талановитого художника-мареніста Івана Айвазовського. Його картина «Ранок.Штиль» просто зачарувала мене.

     Перед моїм поглядом розкинулась прозора блакить широкого моря. Напрочуд спокійного. Лагідні хвилі легенько викочуються на берег. На першому плані можна побачити працьовитих рибалок. Ще сонце не з’явилось на горизонті, а вони вже взялися до роботи та вирушили у море. Хочеться побажати їм багатого улову. На другому плані видніються  два кораблі. Одного далека дорога веде безкрайніми морськими просторами. Другий розгорнув вітрила та стишив хід в чеканні попутного вітру. Над небокраєм простягнулося світанкове небо. Воно без хмар, привітно зустрічає усіх. На суші здалека видніються темно-сірі гори. Вони непорушними велетнями стоять на сторожі світанку. Лише одна вершина, мов жива, дихає великими клубами диму. Але і вона не може завадити непорушному спокою штилю на  морі. Все потопає у блакитно-синіх відтінках.

    Айвазовський дуже любив море. І зумів тонко передати почуття у своїх картинах.