Мій день у майбутньому.

   Сьогодні зі мною трапилась цікава пригода. Я стояла посеред дивної кімнати. Раптом двері прочинилися і на порозі з'явилась дівчинка. Вона була мого зросту та віку.

— А ти хто? Як опинилась у моїй кімнаті? 

— Тобі важко буде повірити у те, що я скажу.

— Тільки не вигадуй нісенітниць. Та й одягнута ти якось дуже дивно. Такий одяг я бачила у підручнику по історії. 

— Ото ж бо. Саме це я намагаюся пояснити.

— Тільки не кажи, що ти із минулого.

— Саме так. Сьогодні я зайшла у потаємну кімнату мого учителя. Поки гортала велику книгу, випадково промовила чарівні слова. І о диво, я у майбутньому.

— Приємно познайомитись. Мене звати Оленка. А тебе? 

— Лізі. Між іншим твоя кімната досить маленька і тут стільки чудернацьких речей – приязно зауважила я.

   На що дівчинка промовила:

— Ось ця маленька коробочка називається телефоном. Візьми у руку. Не бійся.

   Я з острахом узяла в руку і запитала:

— Навіщо вона мені?

— Зараз я візьму іншу таку коробочку і вийду за двері. Коли твоя задзвенить, ти не перелякайся, Натисни ось тут і щось скажи. Гаразд?

— Добре.

   Згодом коробка задзвеніла ніжною мелодією пташок. Я натиснула кнопку і промовила:

— Тут так цікаво. Але, на жаль, мені вже час повертатися.

   Оленки поруч не було, але з коробки лунав її голос:

— Чому так швидко?

— Це що за магія?

   Я була спантеличена. Та на порозі за мить уже стояла усміхнена Оленка. Вона промовила:

— Це називається чудо-техніка. І дозволяє чути одне одного на величезних відстанях. 

— Ось чому я не побачила дзвіночків. Думаю, що чудовою є можливість спілкуватися з тими, хто далеко, кого не має поруч.   

—  Є ще багато речей, які я хочу тобі показати.

— Мене, напевно, уже розшукують у замку. Час повертатися. Але я хочу знову завітати до тебе. Можна?    

— Звичайно, адже мені цікаво дізнатися про тебе. Як живуть у вашому часі. Уявляю лиця однокласників, коли на уроці історії я розкажу про вас значно більше, ніж написано у підручнику.

— Я ще повернусь. До зустрічі.

— До зустрічі. Дуже чекатиму.

    Я промовила чарівні слова і за мить опинилась у замку. Тут же пішла на пошуки учителя, адже мала розповісти про свою неймовірну пригоду. Уявила собі його лице, коли він почує  про телефон.