На картині Антоні Стефанович «Портрет бабусі художника» зобразив дорогу йому людину.
У центрі полотна бачимо літню жінку, бабусю. Вона одягнена у темний одяг. На голові у неї хустка, з-під якої видно сиве волосся. Змарніле лице вкрите глибокими зморшками. На ньому довгий тонкий ніс і зціплені губи. У глибоко посаджених очах спогади про життя. Високо підняті брови придають обличчю оптимізм жінки. В очах відчувається радість зустрічі.
Вигляд бабусі натякає на нелегке життя, як у відомому прислів’ї: «Життя прожити не поле перейти». Але водночас бачимо у зображених очах надію, яка вела бабусю художника життєвими стежками.
Невидумане оповідання з родинних переказів
Ким працює (працювала) твоя бабуся чи дідусь