На картині ми бачимо вечірній пейзаж.

     Угорі більшу частину полотна займає зображення неба. Воно жовто-багряне. Такий захід сонця зазвичай спостерігається у безхмарну погоду над водою, коли його барви віддзеркалює водна поверхня. У центрі бачимо яскраво-жовту кулю та її відображення широкою стрічкою такого самого кольору. Проте сонце намагається закрити темна хмара. Вона ніби росте і наступає на глядача, щоб повністю загасити світло дня, що минув.     

     Лінія горизонту дуже занижена. Напевно тому унизу пейзаж берега видається неймовірно фантастичним. На перший погляд він нагадує якість закам’янілі статуї на мертвій планеті. Коли починаєш придивлятися, то кожен бачить свій берег. Наприклад, я бачу високі тополі, які тягнуться до неба, та дуби, що розправили свої могутні плечі.

    На картині переважають різні відтінки багряного кольору. Червоний захід опускається над водою в очікуванні нового дня.

Вечір наближається швидкою ходою