Тема: розповідь про те, як Ілько допоміг старенькій сусідці.

Головна думка: «Я передумав поки що. Ще позбираю трохи…».

Мета: заклик бути небайдужим і щедрим.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що прочитали оповідання

Твір невеликого обсягу (дві сторінки) про деякі події з життя декількох персонажів (хлопчик і його мама, сусідка), яка тривала недовго (частину дня).

Композиція

Експозиція: Ількові на день народження подарували гроші, якими він може розпорядитися на власний розсуд, йому дуже хочеться купити нову іграшку.

Зав’язка: у дворі Ілько зустрічає засмучену сусідку.

Розвиток дії: бабуся шукає гаманець, хлопчик пропонує свою допомогу, зі 100-гривневою купюрою і списком ліків він біжить в аптеку.

Кульмінація: ліки коштували чотириста сімдесят гривень, в Ілька аж дух забило.

Розв’язка: хлопчик купує ліки, доплачуючи за покупку своїми коштами, тому на іграшку ще доведеться позбирати трохи.  

Будова твору

План

1. В Ілька грошовий подарунок.

2. Зустріч зі старенькою сусідкою.

3. Ілько біжить в аптеку.

4. Ліки дорого коштують.

5. Ще позбираю на іграшку.

Головний персонаж: хлопчик Ілько.

Другорядні персонажі: старенька сусідка, Ількова мама.

Розповідь ведеться від імені автора.

Цитатна характеристика Ілька

Як ставлюся до вчинку Ілька

    Я ставлюся до Ількового вчинку позитивно.

    Бабуся була знайомою сусідкою. Вона частенько пригощала хлопчика цукерками. Тому хлопчик вирішив віддячити їй у скрутну хвилину.

     Оскільки гроші йому дозволили витратити на власний розсуд, доклавши їх до бабусиної покупки, він не завдав шкоди нікому.

Як би ти вчинив на місці Ілька

     На місці Ілька можна вчинити по-різному.

     Наприклад, поступити так, як хлопчик, якщо розуміти, що ліки бабусі більш потрібні, ніж мені нова іграшка. І коли ти можеш розпоряджатися коштами на свій розсуд.

     А можна пошукати бабусин гаманець на пошті. Не слід відкидати можливість, що його хтось знайшов і залишив у поштарки, щоб повернути власнику.    

     Важливо допомагати старим людям. Не бути байдужим до чужої біди.

^{ПОДАРУНОК}

    ^{Ілько вибіг із дому з радісним передчуттям. Тиждень тому на своє десятиріччя хлопець отримав у подарунок гроші від хре­щеної та старшого брата. Назбиралася кругленька сума, яку Ількові дозволили витратити на власний розсуд. Тож сьогодні вони з мамою домовилися піти до магазину іграшок. Хлопчина сів на лавку, чекаючи маму з роботи і розмірковуючи про те, чого йому більше хочеться — монстр-трака на радіокеруванні чи трансформера-динобота.}

    ^{На лавочці біля іншого під'їзду сиділа бабуся. Ілько впіз­нав стареньку сусідку по будинку. Вона частенько пригощала його цукерками. Цього разу бабуся була чимось засмучена. Вона витирала очі хустинкою і тремтячими руками раз по раз перебирала речі у своїй сумці. Ілько підійшов ближче і почув схлипування.}

^{— Як же так? Ну де ж подівся цей гаманець? Невже вкрали?}

^{— Бабусю, у вас щось сталося? — запитав хлопчик.}

^{— Ой, дитинко… Не можу знайти гаманця. Сходила на пошту по пенсію, а тепер в аптеку збиралася — ліків купити. Глянула в сумку, а гаманця нема. Витягли, мабуть... Ой, горе...}

^{— А... а які ліки треба? — спи­тав Ілько, бо слова підтримки в нього чомусь не знаходилися.}

^{— Та тут цілий список, — бабуся витягла з кишені папірець із рецеп­том і 100-гривневу купюру.}

^{— Дивіться! — вигукнув Ілько. — Трохи грошей у вас є. Давайте я збігаю до аптеки і куплю вам усе.}

^{— Не треба, я сама, може, якось... — зітхнула бабуся.}

^{— Та я миттю, ви не переживайте! — крикнув Ілько і зірвався з місця.}

    ^{Забігши в аптеку, хлопчик привітався і тицьнув папірець фармацевтові на касі.}

^{— З вас чотириста сімдесят гривень, — дібравши ліки за списком, промовив той.}

     ^{В Ілька аж дух забило. Хвилину він стояв у задумі. Про­майнула думка просто повернути список ліків бабусі, перед очима замиготіли образи новеньких іграшок, якими він хвалиться перед товаришами… Ілько струснув головою і потягнувся рукою до внутрішньої кишені куртки, рішуче про­мовивши:}

^{— Давайте!}

    ^{За декілька хвилин хлопчина вже вручав пакунок із покуп­ками бабусі, яка слухняно чекала на нього на лавочці.}

^{— Ось, тут усе за списком.}

^{— Це ж ти теж тут живеш? Ільком зовуть? Дякую тобі, дитиночко! Невже на все грошей вистачило? — бабуся диву­валася і хитала головою.}

^{— Так, там акція була, — збрехав Ілько. — Одужуйте швидше. Я побіг, — додав він, побачивши, як із-за рогу будинку виходить мама.}

^{— Привіт, сонце! Ну що, ходімо в магазин? — мама скуйовдила хлопчині волосся.}

^{— Та ні, мам. Я передумав поки що. Ще позбираю трохи…}

^{— Дивись, як хочеш, — сказала мама, і вони з Ільком зайшли до під'їзду.}