Казка про харарапу й зілюлю

    Було це дуже давно, коли у лісі жила харарапа, а в океані плавала зізюля.

    Якось прибігла до океану, де жила зізюля, велика харарапа. Біля берега вона і спіймала маленьку зізюлю. І попросилася маленька зізюля, щоб велика харарапа відпустила її. А натомість вона виконає її три бажання.

     І тут захотіла велика харапапа, щоб всі звірі її лісу служили і поклонялися їй. Сказано – зроблено. Так пройшов деякий час. І харапапі здалося замало, що їй  тільки тварини її лісу поклоняються.

     Пішла вона до океану. І припливла до неї зізюля. Захотіла велика харарапа, щоб всі наземні звірі служили і поклонялися їй. Сказано – зроблено. Не треба харарапі турбуватися про поживу. Про все дбають інші. Так пройшов деякий час. І харарапі здалося замало, що їй тільки наземні тварини поклоняються. Захотіла вона, щоб зізюля служила їй.

     Пішла вона до океану. І припливла до неї зізюля. Захотіла велика харарапа, щоб і зізюля служила і поклонялася їй. Образилася зізюля і зникла з очей харарапи.

    Сказано – зроблено. Опинилася харарапа у старезному пралісі. Не було там інших тварин, окрім неї. Мусила навчитися сама про себе дбати. Напевно, досі живе в тому пралісі сама-самісінька серед непролазних дерев, бо не вміла цінувати те, що мала. 

Харарапа

    Харарапа жила у лісі.

    Зовнішнім виглядом вона нагадувала тигра. Її білосніжне тіло з чорними цятками було велике і гнучке. Це допомагало тварині і бігати, і стрибати, і лазити по деревах. Харарапа мала чотири лапи. Вони закінчувалися  міцними  копитами. Позаду тіла довгий пишний хвіст допомагав швидко рухатися. На голові стирчали оленячі  роги і гострі вуха. Великі круглі очі крутилися у всі сторони.

     Харарапа мала гострий зір і сильний нюх. Та найбільшою її зброєю були жала з отрутою. Вона підступно нападала на все живе.  

     Люди і тварини остерігалися харарапи.  

Зілюля     

    Зізюля жила в океані.

    Зовнішнім виглядом тварина нагадувала птаха і рибу водночас. Її тіло мало обтічну форму. Проте було вкрите білим пір’ям. Зверху знаходилися величезні крила. Під ними з двох боків розташувалися широкі плавники. Позаду тварина мала великий хвіст.

    Харчувалася зізюля водоростями та водяними рослинами. Зізлюля швидко плавала, глибоко пірнала і могла довго літати над водою.