Складно уявити дійсність, у якій знайомі тобі лиця складаються у щось збентежено єдине, загрозливо блимають однаковісінькими очима. Здається, наче вони скрізь – нав'язливі  копії, що  хочуть видаватись людьми… Еге ж, звучить як справжнісіньке нічне жахіття.

   Частенько задумувалась у дитинстві: недаремно світ влаштований так, що кожна людина з’являється неповторною та особливою, як виріб майстра, який відрізняється від усіх попередніх чи наступних. Зі своїми маленькими «дрібницями», що надають йому тих чар, які  можуть урешті зачепити і привернути погляд дещо легковажного глядача.

   Людська унікальність… Якщо сказати просто – це те, що робить мене, моїх друзів, кожного з нас – самими собою.  І це, на диво, те, про що ми частенько забуваємо.

    Василь Симоненко у поезії «Ти знаєш, що ти людина» влучно описує ідею унікальності людської особистості. Вона наштовхує мене на думку, що кожен з нас – особистість з величезним багатством, яке не можна помістити в рамки. Кожен новий рядок – нагадування про невеличкі, але суттєві деталі, що надають нашому людському образу щось живе і цінне, як авторський підпис на обкладинці нової книги. Як усмішка, що може викликати різні почуття, як очі, що виблискують неповторними іскрами – здається, щось унікальне  ховається у кожному з нас.

     Іноді мене непокоїть думка, що я не маю особливих якостей, це робить мене невидимкою, що розчиняється у натовпі незнайомих перехожих. Напевно, у певні моменти до таких переживань схильні всі.  Боротись з цим буває складно – ти намагаєшся знайти цінність власного «Я», своєї особистості, але твої пошуки захмарюють недоброзичливі люди, несприятливі обставини або ж невизначеність, що зароджується у сумнівах глибоко в тобі.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи!

      Життя проходить завірюхою подій, не все залишається у пам’яті. Озирнувшись одного разу і впевнившись у правильності шляху – більше ніколи не спиняйся. Віра у себе надає наснаги для здійснення великих справ. Можливо, попереду нас чекає палке кохання, неймовірні історії, нові переживання, безжалісні розчарування – це не так важливо. Життя стане підсумком твоїх правильних і неправильних кроків – але шлях, як і раніше, залишиться неповторним.

      Важливо знати, що ти, так-так, саме ти – неповторний.

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні...