«Задивляюсь у твої зіниці»

Задивляюсь у твої зіниці

Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,

Дні занадто куці та малі,

Ще не всі чорти живуть на небі,

Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,

Чуєш — битви споконвічний грюк!

Як же я без друзів обійдуся,

Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю...

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи — все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: патріотична

Мотив (тема) : монолог-звернення ліричного героя до України-матері про свою синівську любов до неї

Провідний мотив: любов до України

Ідея: звернення до земляків любити рідну землю і дбати про її майбутнє

Головна думка: «Україно! Ти для мене диво!»

Художні засоби:

Епітети: зіниці голубі й тривожні, червоні блискавиці, мама горда і вродлива, недруги лукаві, святе синівське право, дні куці та малі, споконвічний грюк, розпука вікова, люта битва, хмари бурякові, священне знамено

Метафори: пливе за роком рік, перли в душі сію, чорти живуть на небі, до біса на землі, проллюся капелькою крові на … знамено, хай палають хмари

Порівняння: «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань»

Гіпербола: «битви споконвічний грюк»

Літота: «проллюся крапелькою крові…»

Риторичний оклик: «Ти для мене диво!», «Бачиш, з ними щогодини б'юся, Чуєш – битви – споконвічний грюк!»

Оклики: «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!»

Риторичне звертання: «Україно», «Україно, ти моя молитва..»

Звертання: мамо, недруги лукаві, друзі, нене

Риторичне запитання: « Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»

Інверсія: «крешуть з них червоні блискавиці», «хай мовчать Америки й Росії», «хай палають хмари бурякові»

Повтори (тавтологія): «ти моя молитва, ти моя розпука»

Повтори (анафора): «Ради тебе …», «Хай …»

Метонімія: «Хай мовчать Америки й Росії»

Перелічення: «революцій, бунтів і повстань»

Антитеза (протиставлення): «живуть на небі … ходять … на землі», «одійдіте недруги … друзі, зачекайте»

Звукопис: «гримотить»

Образи-символи: зіниці (очі – дзеркало душі), блискавиці (неспокій, тривога),  Україна-мати (Батьківщина), путь (життя), чорти (зло), молитва (Бог, вища сутність), розпука (душевний біль), пролитися кров’ю (боротися, відстоювати переконання), священне знамено (атрибут незалежності)

Кількість строф:  вісім

Вид строфи: катрен

Віршовий розмір: п’ятистопний хорей (—U) з пірихієм (UU) або урізаною стопою

Римування:  перехресне (АБАБ)

Ліричний герой – це особистість з національною самосвідомістю, український патріот, в душі якого найсвятіший образ матері зливається з Батьківщиною. Образ України, як матері, молитви, розпуки ліричного героя, є внутрішнім стрижнем твору

Динаміка образу: розшифровка поняття Батьківщини, заклик до боротьби за право на життя країни, тобто до національної самосвідомості, тверде відстоювання своїх переконань.

Перший рядок вірша налаштовує на зустріч ліричного героя зі своєю коханою. А кохана ця  – Україна, мати, вона справжнє диво для нього, заради неї живе і творить. Ліричний герой щиро заявляє, що батьківщина найважливіша для нього, проте у швидкоплинному житті він мало говорить про неї, бо доводиться щогодини битись з ворогами, «що ходить їх до біса по землі». Також він не може обійтися без друзів, однодумців. У лютій битві за право на життя своєї країни ліричний герой відстоюватиме свої переконання

Духовно-естетична цінність поезії: емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного ставлення до Батьківщини, насиченість художніми засобами