ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Рід літератури: лірика
Жанр: вірш
Вид лірики: філософська
Збірка: «Земне тяжіння» (1962 р.)
Мотив: осмислення швидкоплинності людського життя та неповторності кожної особистості
Ідея: заклик бути гідним високого імені Людини, прожити життя гідно
Основна думка: «бо ти на землі – людина» (людина — це особистість, кожна індивідуальна і неповторна)
Проблематика твору: людина і суспільство; призначення людини на землі; індивідуальність кожної людини; швидкоплинність часу і життя; місце особистості у суспільстві
Художні засоби
Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина»
Метафора: «більше тебе не буде», « сьогодні усе для тебе»
Повтори (рефрен): «Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні»
Повтори (анафора): «Ти знаєш…», «Інші …»
Повтори (епіфора): «… люди», «…спішити треба»
Запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?», «Ти знаєш про це чи ні?»
Оклик: «Гляди ж не проспи!
Інверсія: «інші ходитимуть люди, інші кохатимуть люди – добрі, ласкаві, й злі»
Перелічення: «озера, гаї , степи»
Антитеза (протиставлення): «Завтра на цій землі …. Сьогодні усе для тебе …»
Асонанс (о – радість, і – ніжність): «очі твої одні»
Оксиморон: «жити спішити», «кохати спішити»
Символи: очі (дзеркало душі), степи (рідна земля), людина (особистість)
Кількість строф: чотири
Вид строфи: п’ятивірш
Віршовий розмір: амфібрахій (U—U) з хореєм (—U) та усіченою стопою
|
ти |
зна |
єш |
що |
ти |
лю |
ди |
на |
|U—U|U—U|—U| |
|
ти |
зна |
єш |
про |
це |
чи |
ні |
|
|U—U|U—U|— |
|
у |
смі |
шка |
тво |
я |
є |
ди |
на |
|U—U|U—U|—U| |
|
му |
ка |
тво |
я |
є |
ди |
на |
|
|—U|U—U|—U| |
|
о |
чі |
тво |
ї |
о |
дні |
|
|
|—U|U—U|— |
|
біль |
ше |
те |
бе |
не |
бу |
де |
|
|—U|U—U|—U| |
|
зав |
тра |
на |
цій |
зем |
лі |
|
|
|—U|U—U|— |
|
ін |
ші |
хо |
ди |
ти |
муть |
лю |
ди |
|—U|U—U|U—U| |
|
ін |
ші |
ко |
ха |
ти |
муть |
лю |
ди |
|—U|U—U|U—U| |
|
до |
брі |
ла |
ска |
ві й |
злі |
|
|
|—U|U—U|— |
|
сьо |
го |
дні |
у |
се |
для |
те |
бе |
|U—U|U—U|—U| |
|
о |
зе |
ра |
га |
ї |
сте |
пи |
|
|U—U|U—U|— |
|
І |
жи |
ти |
спі |
ши |
ти |
тре |
ба |
|U—U|U—U|—U| |
|
ко |
ха |
ти |
спі |
ши |
ти |
тре |
ба |
|U—U|U—U|—U| |
|
гля |
ди ж |
не |
про |
спи |
|
|
|
|U—U|U— |
Римування: АБААБ
Ліричний герой – особистість, він розмірковує про призначення людини, переконує, що людина заслуговує право на пошану, любов та щастя.
На початку поезії ліричний герой стверджує, що кожна людина – неповторна («усмішка твоя — єдина, мука твоя — єдина, очі твої — одні»). Життя швидкоплинне («завтра на цій землі інші ходитимуть…»), проте кожен має шанс («сьогодні усе для тебе…») не залишитися сірою масою. Саме про це застерігає ліричний герой («гляди ж не проспи»). На жаль, не всі усвідомлюють, що, так звана, проста людина може мати багатий внутрішній світ, людську гідність, самоповагу («бо ти на землі – людина, і хочеш того чи ні»)
Духовно-естетична цінність поезії: емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного «я», спонукання бути активним у житті