«Я…»

Він дивився на мене тупо

Очицями, повними блекоти:

— Дарма ти себе уявляєш пупом,

На світі безліч таких, як ти.

 

Він гримів одержимо і люто,

І кривилося гнівом лице рябе,

Він ладен був мене розіпнути

За те, що я поважаю себе.

 

Не стала навколішки гордість моя.

Ліниво тяглася отара хвилин...

На світі безліч таких, як я,

Але я, їй-Богу, один.

 

Бо в кожного "Я" є своє ім'я,

На всіх не нагримаєш грізно,

Ми — це не безліч стандартних "я",

А безліч всесвітів різних.

 

Ми — це народу одвічне лоно,

Ми — океанна вселюдська сім'я.

І тільки тих поважають мільйони,

Хто поважає мільйони "я".

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: громадянська

Рік написання: 1962

 

Мотив (тема) : сповідь ліричного героя про своє власне «я», протест проти диктатури

Провідний мотив: самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність, самоцінність і неповторність

Ідея:  уславлення неповторності кожної людської особистості та засудження авторитарності

Головна думка: «Ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних»

 

Художні засоби

Епітети: «очицями, повними блекоти», «дивився тупо», «гримів одержимо і люто», «лице рябе», «одвічне лоно», «ліниво тяглася», «гримаєш грізно», «океанна вселюдська сім'я»

Метафори: «уявляєш пупом», «кривилося гнівом лице», «не стала навколішки… гордість», «тяглася отара хвилин», «ми — безліч всесвітів»

Гіпербола: «він гримів …»

Порівняння: «безліч таких, як ти», «безліч таких, як я»

Інверсія: «І кривилося гнівом лице рябе», «Не стала навколішки гордість моя»

Повтори:  «тих поважають …, хто поважає»

Повтори (анафора): «На світі безліч таких…», «Ми …»

Метонімія: «бо в кожного "Я" (людини) є своє ім'я».

Антитеза (протиставлення): «На світі безліч таких, як я, та я, їй-Богу, один»,  «ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних»

Частина фразеологізмів: «уявляєш пупом», «ладен був розіпнути», «не стала навколішки»

Поетичні афоризми: «Не стала навколішки гордість моя», «Бо в кожного "Я" є своє ім'я», «Ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних», «І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони "я"».

 

Образи-символи:

очі - дзеркало душі;

очиці - душевна темрява;

повної блекоти — отруйна ненависть;

пуп (землі) – самовпевненість, зарозумілість та егоїзм;

бути розіпнутим – піти на страждання за переконання, віру;

отара хвилин - плинність часу;

«я» - особистість;

безліч всесвітів - людська особистість як центр Всесвіту, багатий внутрішній світ;

в лоні народу - національна самосвідомість.

 

Кількість строф: п’ять

Вид строфи: катрен

Віршовий розмір: за основним чергуванням дактиль   (—UU)

він

ди

вив

ся

на

ме

не

ту

по

 

 

 

о

чи

ця

ми

пов

ни

ми

бле

ко

ти

 

 

дар

ма

ти

се

бе

у

яв

ля

єш

пу

пом

 

на

сві

ті

бе

зліч

та

ких

як

ти

 

 

 

Він

гри

мів

о

дер

жи

мо й

лю

то

 

 

 

і

кри

ви

ло

ся

гні

вом

ли

це

ря

бе

 

він

ла

ден

був

ме

не

ро

зі

пну

ти

 

 

за

те

що

я

по

ва

жа

ю

се

бе

 

 

Не

ста

ла

нав

ко

лі

шки

гор

дість

мо

я

 

лі

ни

во

тя

гла

ся

о

та

ра

хви

лин

 

на

сві

ті

бе

зліч

та

ких

як

я

 

 

 

а

ле

я

їй

-Бо

гу

о

дин

 

 

 

 

Бо в

ко

жно

го

я

є

сво

є

ім'

я

 

|U—U|U—U|U—U|—

на

всіх

не

на

гри

ма

єш

грі

зно

 

 

|U—U|U—U|U—U|

ми

це

не

бе

зліч

стан

дар

тних

я

 

 

|—UU|—UU|—U|—

а

бе

зліч

все

сві

тів

рі

зних

 

 

 

|—UU|—UU|—U|

Ми

це

на

ро

ду

о

дві

чне

ло

но

 

|—UU|—UU|—U|—U|

ми

о

ке

а

нна

все

люд

ська

сім'

я

 

|—UU|—UU|—UU|—

і

тіль

ки

тих

по

ва

жа

ють

міль

йо

ни

|—UU|—UU|—UU|—U|

хто

по

ва

жа

є

міль

йо

ни

я

 

 

|—UU|—UU|—U|—

Римування:  перехресне (АБАБ)

 

Ліричний герой – це особистість, а його «я» є горде, безкомпромісне та гідне звання людини.

 

У першій строфі «…дарма ти себе уявляєш пупом, на світі безліч таких, як ти» зрозуміло, що йдеться про представника влади, а вона прагнула бачити людей однорідною «сірою масою».

Тому будь-яке інакомислення завжди жорстко придушувалося: «він ладен був мене розіпнути за те, що я поважаю себе».

Ліричний герой є серед тих особистостей, які протистоять авторитарній машині: «не стала навколішки гордість моя».

І його, як інших однодумців, не залякати, адже ліричний герой усвідомлює, що людина не є бездумним «гвинтиком» владної машини, бо вона – це цілий світ, неповторна особистість: «ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних».

В останній строфі ліричний герой підказує, що саме «всесвіти різні» утворюють народ у вселюдській сім’ї. Він переконаний, що відкриття самоцінності своєї душі ї гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Тому закликає навчитися поважати себе, адже «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я».

 

Духовно-естетична цінність вірша – емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного «я», насиченість поезії влучними висловами.