Аналіз вірша «Я» Василя Симоненка (тема, головна думка, ідея, художні засоби, віршовий розмір, художньо-ідейний аналіз: ліричний герой, образи, символи)

«Я…»

Він дивився на мене тупо

Очицями, повними блекоти:

— Дарма ти себе уявляєш пупом,

На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,

І кривилося гнівом лице рябе,

Він ладен був мене розіпнути

За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.

Ліниво тяглася отара хвилин...

На світі безліч таких, як я,

Але я, їй-Богу, один.

Бо в кожного "Я" є своє ім'я,

На всіх не нагримаєш грізно,

Ми — це не безліч стандартних "я",

А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,

Ми — океанна вселюдська сім'я.

І тільки тих поважають мільйони,

Хто поважає мільйони "я".

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Вид лірики: громадянська

Рік написання: 1962

Мотив (тема) : сповідь ліричного героя про своє власне «я», протест проти диктатури

Провідний мотив: самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність, самоцінність і неповторність

Ідея: уславлення неповторності кожної людської особистості та засудження авторитарності

Головна думка: «Ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних»

Художні засоби

Епітети: «очицями, повними блекоти», «дивився тупо», «гримів одержимо і люто», «лице рябе», «одвічне лоно», «ліниво тяглася», «гримаєш грізно», «океанна вселюдська сім'я»

Метафори: «уявляєш пупом», «кривилося гнівом лице», «не стала навколішки… гордість», «тяглася отара хвилин», «ми — безліч всесвітів»

Гіпербола: «він гримів …»

Порівняння: «безліч таких, як ти», «безліч таких, як я»

Інверсія: «І кривилося гнівом лице рябе», «Не стала навколішки гордість моя»

Повтори: «тих поважають …, хто поважає»

Повтори (анафора): «На світі безліч таких…», «Ми …»

Метонімія: «бо в кожного "Я" (людини) є своє ім'я».

Антитеза (протиставлення): «На світі безліч таких, як я, та я, їй-Богу, один», «ми — не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних»

Частина фразеологізмів: «уявляєш пупом», «ладен був розіпнути», «не стала навколішки»

Поетичні афоризми: «Не стала навколішки гордість моя», «Бо в кожного "Я" є своє ім'я», «Ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних», «І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони "я"».

Образи-символи:

очі - дзеркало душі;

очиці - душевна темрява;

повної блекоти — отруйна ненависть;

пуп (землі) – самовпевненість, зарозумілість та егоїзм;

бути розіпнутим – піти на страждання за переконання, віру;

отара хвилин - плинність часу;

«я» - особистість;

безліч всесвітів - людська особистість як центр Всесвіту, багатий внутрішній світ;

в лоні народу - національна самосвідомість.

Кількість строф: п’ять

Вид строфи: катрен

Віршовий розмір: за основним чергуванням дактиль (—UU)

він	ди	вив	ся	на	ме	не	ту	по
о	чи	ця	ми	пов	ни	ми	бле	ко	ти
дар	ма	ти	се	бе	у	яв	ля	єш	пу	пом
на	сві	ті	бе	зліч	та	ких	як	ти
Він	гри	мів	о	дер	жи	мо й	лю	то
і	кри	ви	ло	ся	гні	вом	ли	це	ря	бе
він	ла	ден	був	ме	не	ро	зі	пну	ти
за	те	що	я	по	ва	жа	ю	се	бе
Не	ста	ла	нав	ко	лі	шки	гор	дість	мо	я
лі	ни	во	тя	гла	ся	о	та	ра	хви	лин
на	сві	ті	бе	зліч	та	ких	як	я
а	ле	я	їй	-Бо	гу	о	дин
Бо в	ко	жно	го	я	є	сво	є	ім'	я		\|U—U\|U—U\|U—U\|—
на	всіх	не	на	гри	ма	єш	грі	зно			\|U—U\|U—U\|U—U\|
ми	це	не	бе	зліч	стан	дар	тних	я			\|—UU\|—UU\|—U\|—
а	бе	зліч	все	сві	тів	рі	зних				\|—UU\|—UU\|—U\|
Ми	це	на	ро	ду	о	дві	чне	ло	но		\|—UU\|—UU\|—U\|—U\|
ми	о	ке	а	нна	все	люд	ська	сім'	я		\|—UU\|—UU\|—UU\|—
і	тіль	ки	тих	по	ва	жа	ють	міль	йо	ни	\|—UU\|—UU\|—UU\|—U\|
хто	по	ва	жа	є	міль	йо	ни	я			\|—UU\|—UU\|—U\|—

Римування: перехресне (АБАБ)

Ліричний герой – це особистість, а його «я» є горде, безкомпромісне та гідне звання людини.

У першій строфі «…дарма ти себе уявляєш пупом, на світі безліч таких, як ти» зрозуміло, що йдеться про представника влади, а вона прагнула бачити людей однорідною «сірою масою».

Тому будь-яке інакомислення завжди жорстко придушувалося: «він ладен був мене розіпнути за те, що я поважаю себе».

Ліричний герой є серед тих особистостей, які протистоять авторитарній машині: «не стала навколішки гордість моя».

І його, як інших однодумців, не залякати, адже ліричний герой усвідомлює, що людина не є бездумним «гвинтиком» владної машини, бо вона – це цілий світ, неповторна особистість: «ми — це не безліч стандартних "я", а безліч всесвітів різних».

В останній строфі ліричний герой підказує, що саме «всесвіти різні» утворюють народ у вселюдській сім’ї. Він переконаний, що відкриття самоцінності своєї душі ї гідності ведуть людину до відкриття самоцінності нації й національної гідності. Тому закликає навчитися поважати себе, адже «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я».

Духовно-естетична цінність вірша – емоційна зворушеність від прочитаного, осмислення власного «я», насиченість поезії влучними висловами.