Слова: «снігу — кидь!... в дупло снігу напихає, … сосна снігом забіліла…, сніг-сніжок із хмар летить, землю закриває,… віхола схопилася, … закрутилися сніжинки».

    Закидала все навкруги снігом бешкетниця-зима. Летять-летять із хмар пухнасті сніжинки. 

    Побіліло зелене плаття сосни, могутні дуби, берізки та клени. Тільки вигляне білка із дупла, а воно уже запорошене. Деколи спритна віхола допомагає зимі. Гне непохитні дерева додолу, силу свою показує. Хвалиться-не нахвалиться. 

   Така пустунка вона - ця сніжна зима.