Баба віхола, сива Віхола
на метільній мітлі приїхала.
В двері постукала, селом вешталась:
– Люди добрії, дайте решето!
Ой, просію ж я біле борошно,
бо в полях іще дуже порожньо.
Сині пальчики – мерзне житечко.
Нема решета, дайте ситечко.
Полем їхала, в землю дихала
баба Віхола, сива Віхола…
(Ліна Костенко)
Продовження...
Пухнасті сніжинки насипала.
На метільній мітлі поїхала
У поля інші дуже порожні
Насипати снігове борошно.