Цікаво, що ґрунт і стежки довго зберігають сонячне тепло. Тому на них не утворюється роса. Вона утворюється на рослинах. Проте не вся волога є росою, бо рослини здатні самі випаровувати вологу крапельками.

 

    Вийду зранку на рідну стежину, а кругом природа уже вмивається дрібними сльозами.

    Прозорі краплі не дають спати жодній травинці. Сльози радості з нетерпінням чекають вранішнього сонця, щоб полинути з моєї зеленої стежинки до свого рідного неба. 

    Отак живуть між синім небом і матінкою-землею маленькі водяні краплинки.

 -------------------------------

    Після спекотного дня уночі відбувається чарівне перетворення.

    З неба опускаються маленькі краплинки. Вони осідають на кожній травинці. А коли вигляне вранішнє сонце, виблискують маленькими коштовними камінчиками.  

    Пригріє лагідне сонце. Ще мить і полинуть росинки-мандрвниці до рідного неба!   

   

Казка про дощові краплинки