Цікаво, що ґрунт і стежки довго зберігають сонячне тепло. Тому на них не утворюється роса. Вона утворюється на рослинах. Проте не вся волога є росою, бо рослини здатні самі випаровувати вологу крапельками.
Вийду зранку на рідну стежину, а кругом природа уже вмивається дрібними сльозами.
Прозорі краплі не дають спати жодній травинці. Сльози радості з нетерпінням чекають вранішнього сонця, щоб полинути з моєї зеленої стежинки до свого рідного неба.
Отак живуть між синім небом і матінкою-землею маленькі водяні краплинки.
-------------------------------
Після спекотного дня уночі відбувається чарівне перетворення.
З неба опускаються маленькі краплинки. Вони осідають на кожній травинці. А коли вигляне вранішнє сонце, виблискують маленькими коштовними камінчиками.
Пригріє лагідне сонце. Ще мить і полинуть росинки-мандрвниці до рідного неба!
----------------------------------
Уранці на рослинах можна побачити росу.
Волога розкидана нескінченною кількістю росинок. Під першим сонячним промінням краплини переливаються кришталевим блиском. Трава довкола видається чарівною, немов увішана коштовними діамантами.
Вранішня земля умивається срібною росою.