Тема: розповідь про те, як троє однокласників злітали в космос.

Головна думка: «Без підготовки, друзі мої, нічого не робиться».

Мета: пояснити, що знання, крім підготовки, потрібні в будь-якій справі, а тим більше в космічних мандрівках.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

 

Персонажі: оповідач, друг Ромко, однокласниця Тетянка, тітка-двірничка Текля.

 

Цитатна характеристика головного персонажа-оповідача

Не любить математики

«Одного дня я твердо вирішив за­лишити Землю, цю нудну, нецікаву планету, з усіма її двійками з матема­тики»

Мрійливий, фантазер

«Я задумав побудувати супутник і назавжди полетіти в космос».

«…ми будемо першими у світі людьми, що полетять у міжпланетний простір»

Розсудливий, не любить  бути самому

«Але потім зрозумів, що самому буде, по-перше, важко, а по-друге, сумно»

Товариський

«І я запросив у компанію свого найщирішого друга й однокласника Ромку»

Працьовитий, старанний

«Це була каторжна, виснажлива робота»

Рішучий

«Ну, пішли, — тремтячим голосом кажу я»

Доброзичливий, правдивий

«Здавалося, виходу не було. І тоді я вирішив їй усе чесно розповісти»

Завбачливий

«Яке щастя, що стінки супутника «Ліра» були вистелені ковдрою!»

«До того ж це рятувало від ударів на випадок зіткнення з якою-небудь планетою»

Терпеливий до болю

«Ромка штовхнув мене ліктем у потилицю, а я ткнувся носом Тетянці в живіт. Потім Тетянка сіла мені на голову, Ромка турнув Тетянку коліном, а я наступив Ромці на носа…»

Бешкетник, перепадає від батьків за витівки

«Але найбільше перепало мені й Ромці»

З хлопця глузують однокласники

«І не в тім, що учні в школі два тижні не давали нам проходу і все запитували про враження від космічної подорожі»

Зрозумів роль математики в житті людини

«Виявилося найголовніше: щоб побудувати супутник, треба знати… математику»

Почне краще вчитися

«Це було для мене відкриттям. Довелося братися за математику»

Цитатна характеристика Ромка

Товариський

«Ромка, не заду­муючись, погодився»

Бешкетник

«Напередодні він розбив мамину улю­блену вазу, непомітно викинув черепки на смітник і з трепетом чекав покарання»

Працьовитий, старанний

«І ми почали майструвати катапульту»

Завбачливий

«Дно бочки вистелили сіном та старою ковдрою. Вийшло дуже м'яко, тепло і зручно»

Здивований несподіваною появою дівчинки

«Від несподіванки Ромка випустив з рук кришку, і вона боляче вдарила його по коліну»

Ображений на Тетянку

«Гаразд… Залазь! — зціпивши зуби, пробурмотів Ромка і шепнув мені на вухо: — У крайньому разі ми її викинемо по дорозі»

Терплячий до болю

«Ромка турнув Тетянку коліном, а я наступив Ромці на носа…»

Радіє успіху

«Ми вийшли на орбіту! — урочисто промовив Ромка»

Злорадний, неприязний до Тетянки

«А-а, попалася! — злорадно захихикав Ромка. — Ото не треба було летіти. А тепер — усе! Тепер ти ніколи не по­вернешся додому»

Бешкетник, перепадає від батьків за витівки

«Але найбільше перепало мені й Ромці»

З хлопця глузують однокласники

«І не в тім, що учні в школі два тижні не давали нам проходу і все запитували про враження від космічної подорожі»

Цитатна характеристика Тетянки

Цікава до всього

«…, а що ви тут робите?»

««Цікаво, де тепер Земля? — тихо спитала Тетянка»

Зухвала однокласниця

«З-за сараю з'явилася Тетянка, наша зухвала однокласниця»

Смілива, вперта

«Дуже я тебе злякалась! От не піду»

Радісна

«Ой, хлопці, як це чудово! Візьміть і мене!»

Уміє постояти за себе

«Ось як! Так ви теж не полетите! Я зараз же скажу тітці Теклі, і вона вам вуха пообриває за те, що ви її бочку чіпає­те… Тітко Текле!»

Спритна

«Тетянка вмить залізла в бочку»

Скучає за батьками

«Їй уже хотілося додому, до мами»

Засмутила батьків витівкою

«Тетянці, звичайно, добре влетіло»

Потерпає від глузування

«І не в тім, що учні в школі два тижні не давали нам проходу і все запитували про враження від космічної подорожі»

План

1. Я вирішив полишити Землю.

2. Ромка погоджується летіти зі мною.

3. Ми – перші в міжпланетному просторі.

4. Майстрування катапульти.

5. Збирання у дорогу.

6. Урочистий момент.

7. Тетянка – ще один пасажир.

8. Старт супутника «Ліра».

9. Супутник мирно лежав у бур'янах.

10. Усім добре влетіло.

11. Моє відкриття.

 

ЯК МИ В КОСМОС ЛІТАЛИ (Скорочено)

    Одного дня я твердо вирішив за­лишити Землю, цю нудну, нецікаву планету, з усіма її двійками з матема­тики. Я задумав побудувати супутник і назавжди полетіти в космос. Спочат­ку думав зробити це сам. Але потім зрозумів, що самому буде, по-перше, важко, а по-друге, сумно. І я запросив у компанію свого найщирішого друга й однокласника Ромку. Ромка, не заду­муючись, погодився. У нього теж були всі підстави розлучитися із Землею. Напередодні він розбив мамину улю­блену вазу, непомітно викинув черепки на смітник і з трепетом чекав покарання.

    Сидячи в темному кутку під сходами, ми гомоніли.

— Ти розумієш, Ромко, ми будемо першими у світі людьми, що полетять у міжпланетний простір, — захлинавсь я.

— Першими! Розумієш? Усі люди на Землі з хвилюван­ням стежитимуть за нашим польотом. Головне — треба одірватися від Землі. Я по радіо чув. А там почнемо круж­ляти по орбіті1!

    Ми почали спішно готуватися в путь.

    За дров'яними сараями простягався пустир, куди ніхто не заглядав. Там стояла залізна бочка. У ній спокійно могли вміститися і я, і Ромка. От тільки як її закинути в небо!

    І ми почали майструвати катапульту2. Це була каторжна, виснажлива робота. Копали під бочкою траншею, встанов­лювали пружини, ресори3 і важелі. Особливо попомучилися ми, коли витягали на дерево, що росло якраз коло бочки, здоровенну каменюку. Ця каменюка, впавши з висоти, мала привести в дію механізм.

    Нарешті все було готове. Пізно увечері ми розійшлися по домівках. Це була наша остання ніч на землі.

***

    Після уроків, нашвидку пообідавши, ми з Ромкою почали збиратися в дорогу.

    Ми приладнали до бочки стару кришку од виварки. Це був «верхній люк». Кришка прекрасно закривала бочку і міцно кріпилася зсередини сталевим дротом. Ніякі космічні сили не змогли б її відкрити.

    Дно бочки вистелили сіном та старою ковдрою. Вийшло дуже м'яко, тепло і зручно. До того ж це рятувало від ударів на випадок зіткнення з якою-небудь планетою.

    Із харчів у дорогу взяли: буханку хліба, вісім вареників з картоплею, три цукерки, дві цибулини, оселедець і пляшку з водою…

    Без п'яти хвилин вісім. Ми з Ромкою в мовчанні стоїмо біля супутника «Ліра». Урочистий момент.

    У небі незчисленними вогниками сяють зірки. Зараз ми з Ромкою полетимо їм назустріч і ніколи більше не поверне­мося на Землю.

    Минають останні секунди.

— Ну, пішли, — тремтячим голосом кажу я.

    Ромка відкрив кришку «люка» і вже підняв ногу, щоб залізти в бочку. І в цю ж мить почувся дівчачий голос:

— Хлопці, а що ви тут робите?

    Від несподіванки Ромка випустив з рук кришку, і вона боляче вдарила його по коліну.

З-за сараю з'явилася Тетянка, наша зухвала однокласниця.

— Геть звідси! — спокійно сказав Ромка.

— Дуже я тебе злякалась! От не піду.

    Оце так номер! Що робити? Здавалося, виходу не було. І тоді я вирішив їй усе чесно розповісти.

    Почувши в чім справа, Тетянка підскочила:

— Ой, хлопці, як це чудово! Візьміть і мене!

— Що-о? — ми перезирнулися. — Та ми ж не вмістимо­ся всі в супутнику!

— Ось як! Так ви теж не полетите! Я зараз же скажу тітці Теклі, і вона вам вуха пообриває за те, що ви її бочку чіпає­те… Тітко Текле! — крикнула Тетянка.

    Робити було нічого.

— Гаразд… Залазь! — зціпивши зуби, пробурмотів Ромка і шепнув мені на вухо: — У крайньому разі ми її викинемо по дорозі.

    Тетянка вмить залізла в бочку. Сопучи і штовхаючись, ми з Ромкою довго вмощувались. Нарешті всілися. Я встав і закрив «люк» — прикрутив його дротом до бочки. Потім, хвилюючись, я сказав:

— Приготуватися! Даю старт!

    Ромка й Тетянка затамували подих. Я щосили потяг за мо­тузку, до другого кінця якої там, на дереві, була прив'язана здоровенна каменюка. Почувся тріск, щось гупнуло, загримотіло і…

     Тетянка вдарила Ромку ногою у вухо. Ромка штовхнув мене ліктем у потилицю, а я ткнувся носом Тетянці в живіт. Потім Тетянка сіла мені на голову, Ромка турнув Тетянку коліном, а я наступив Ромці на носа…

    Яке щастя, що стінки супутника «Ліра» були вистелені ковдрою! Бочка шалено оберталась і підстрибувала. Вісім вареників полетіли Ромці за пазуху, оселедець опинився у Тетянки під пахвою, а вся вода вилилась мені на штани. І, незважаючи на це, я радісно вигукнув:

— Ура! Ми лети…

    Я не договорив, бо якраз у цю мить мені в рот влетіла цибулина.

    Супутник, мабуть, летів уже у верхніх шарах атмосфери4. Він обертався все повільніше й повільніше. Раптом об щось ударився й перестав обертатися.

— Ми вийшли на орбіту! — урочисто промовив Ромка.

    Кілька секунд пішло на те, щоб розібратися, де чиї ноги, руки, голова…У бочці було темно.

— Цікаво, де тепер Земля? — тихо спитала Тетянка. Їй уже хотілося додому, до мами.

— А-а, попалася! — злорадно захихикав Ромка. — Ото не треба було летіти. А тепер — усе! Тепер ти ніколи не по­вернешся додому.

    Тетянка нічого не відповіла. І я теж мовчав. Гнітюча тиша запанувала в супутнику «Ліра». Я, Ромка й Тетянка сиділи й мовчки прислухалися до космічної тиші Всесвіту. І раптом…

    І раптом ми почули гучні кроки й голос. По небу хтось швидко йшов лаючись. В усьому Всесвіті лише одній людині міг належати цей голос — двірничці тітці Теклі.

— А біс забрав би цих песиголовців. Знову якогось лиха накоїли!

    Я кинувся одкривати люк… Супутник «Ліра» мирно лежав у бур'янах. Над ним стояла двірничка з мітлою…

    Що було потім? Не треба питати. Тетянці, звичайно, добре влетіло. Але найбільше перепало мені й Ромці.

    І не в тім справа, що після зустрічі з батьками ми сороми­лися показатися людям на очі. І не в тім, що учні в школі два тижні не давали нам проходу і все запитували про враження від космічної подорожі.

    Виявилося найголовніше: щоб побудувати супутник, треба знати… математику. І сказав це не хто-небудь, а сам Жорка Циган, найпопулярніша у нас людина в школі, чемпіон міста з плавання. Це було для мене відкриттям. Довелося братися за математику.

    Без підготовки, друзі мої, нічого не робиться. Запам'ятайте!

    Отак літав я в космос.

 

1. Орбіта — шлях руху небесного тіла, штучного супутни­ка Землі.

2. Катапульта — тут: механізм для старту літака.

3. Ресора — пружина, призначена для пом'якшення ударів під час їзди.

4. Атмосфера — газоподібна оболонка Землі.