Тема: розповідь про те, як троє однокласників злітали в космос.

Головна думка: «Без підготовки, друзі мої, нічого не робиться».

Мета: пояснити, що знання, крім підготовки, потрібні в будь-якій справі, а тим більше в космічних мандрівках.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Персонажі: оповідач, друг Ромко, однокласниця Тетянка, тітка-двірничка Текля.

Цитатна характеристика головного персонажа-оповідача

Цитатна характеристика Ромка

Цитатна характеристика Тетянки

План

1. Я вирішив полишити Землю.

2. Ромка погоджується летіти зі мною.

3. Ми – перші в міжпланетному просторі.

4. Майстрування катапульти.

5. Збирання у дорогу.

6. Урочистий момент.

7. Тетянка – ще один пасажир.

8. Старт супутника «Ліра».

9. Супутник мирно лежав у бур'янах.

10. Усім добре влетіло.

11. Моє відкриття.

_{ЯК МИ В КОСМОС ЛІТАЛИ (Скорочено)}

    _{Одного дня я твердо вирішив за­лишити Землю, цю нудну, нецікаву планету, з усіма її двійками з матема­тики. Я задумав побудувати супутник і назавжди полетіти в космос. Спочат­ку думав зробити це сам. Але потім зрозумів, що самому буде, по-перше, важко, а по-друге, сумно. І я запросив у компанію свого найщирішого друга й однокласника Ромку. Ромка, не заду­муючись, погодився. У нього теж були всі підстави розлучитися із Землею. Напередодні він розбив мамину улю­блену вазу, непомітно викинув черепки на смітник і з трепетом чекав покарання.}

    _{Сидячи в темному кутку під сходами, ми гомоніли.}

_{— Ти розумієш, Ромко, ми будемо першими у світі людьми, що полетять у міжпланетний простір, — захлинавсь я.}

_{— Першими! Розумієш? Усі люди на Землі з хвилюван­ням стежитимуть за нашим польотом. Головне — треба одірватися від Землі. Я по радіо чув. А там почнемо круж­ляти по орбіті¹!}

    _{Ми почали спішно готуватися в путь.}

    _{За дров'яними сараями простягався пустир, куди ніхто не заглядав. Там стояла залізна бочка. У ній спокійно могли вміститися і я, і Ромка. От тільки як її закинути в небо!}

    _{І ми почали майструвати катапульту². Це була каторжна, виснажлива робота. Копали під бочкою траншею, встанов­лювали пружини, ресори³ і важелі. Особливо попомучилися ми, коли витягали на дерево, що росло якраз коло бочки, здоровенну каменюку. Ця каменюка, впавши з висоти, мала привести в дію механізм.}

    _{Нарешті все було готове. Пізно увечері ми розійшлися по домівках. Це була наша остання ніч на землі.}

_***

    _{Після уроків, нашвидку пообідавши, ми з Ромкою почали збиратися в дорогу.}

    _{Ми приладнали до бочки стару кришку од виварки. Це був «верхній люк». Кришка прекрасно закривала бочку і міцно кріпилася зсередини сталевим дротом. Ніякі космічні сили не змогли б її відкрити.}

    _{Дно бочки вистелили сіном та старою ковдрою. Вийшло дуже м'яко, тепло і зручно. До того ж це рятувало від ударів на випадок зіткнення з якою-небудь планетою.}

    _{Із харчів у дорогу взяли: буханку хліба, вісім вареників з картоплею, три цукерки, дві цибулини, оселедець і пляшку з водою…}

    _{Без п'яти хвилин вісім. Ми з Ромкою в мовчанні стоїмо біля супутника «Ліра». Урочистий момент.}

    _{У небі незчисленними вогниками сяють зірки. Зараз ми з Ромкою полетимо їм назустріч і ніколи більше не поверне­мося на Землю.}

    _{Минають останні секунди.}

_{— Ну, пішли, — тремтячим голосом кажу я.}

    _{Ромка відкрив кришку «люка» і вже підняв ногу, щоб залізти в бочку. І в цю ж мить почувся дівчачий голос:}

_{— Хлопці, а що ви тут робите?}

    _{Від несподіванки Ромка випустив з рук кришку, і вона боляче вдарила його по коліну.}

_{З-за сараю з'явилася Тетянка, наша зухвала однокласниця.}

_{— Геть звідси! — спокійно сказав Ромка.}

_{— Дуже я тебе злякалась! От не піду.}

    _{Оце так номер! Що робити? Здавалося, виходу не було. І тоді я вирішив їй усе чесно розповісти.}

    _{Почувши в чім справа, Тетянка підскочила:}

_{— Ой, хлопці, як це чудово! Візьміть і мене!}

_{— Що-о? — ми перезирнулися. — Та ми ж не вмістимо­ся всі в супутнику!}

_{— Ось як! Так ви теж не полетите! Я зараз же скажу тітці Теклі, і вона вам вуха пообриває за те, що ви її бочку чіпає­те… Тітко Текле! — крикнула Тетянка.}

    _{Робити було нічого.}

_{— Гаразд… Залазь! — зціпивши зуби, пробурмотів Ромка і шепнув мені на вухо: — У крайньому разі ми її викинемо по дорозі.}

    _{Тетянка вмить залізла в бочку. Сопучи і штовхаючись, ми з Ромкою довго вмощувались. Нарешті всілися. Я встав і закрив «люк» — прикрутив його дротом до бочки. Потім, хвилюючись, я сказав:}

_{— Приготуватися! Даю старт!}

    _{Ромка й Тетянка затамували подих. Я щосили потяг за мо­тузку, до другого кінця якої там, на дереві, була прив'язана здоровенна каменюка. Почувся тріск, щось гупнуло, загримотіло і…}

     _{Тетянка вдарила Ромку ногою у вухо. Ромка штовхнув мене ліктем у потилицю, а я ткнувся носом Тетянці в живіт. Потім Тетянка сіла мені на голову, Ромка турнув Тетянку коліном, а я наступив Ромці на носа…}

    _{Яке щастя, що стінки супутника «Ліра» були вистелені ковдрою! Бочка шалено оберталась і підстрибувала. Вісім вареників полетіли Ромці за пазуху, оселедець опинився у Тетянки під пахвою, а вся вода вилилась мені на штани. І, незважаючи на це, я радісно вигукнув:}

_{— Ура! Ми лети…}

    _{Я не договорив, бо якраз у цю мить мені в рот влетіла цибулина.}

    _{Супутник, мабуть, летів уже у верхніх шарах атмосфери⁴. Він обертався все повільніше й повільніше. Раптом об щось ударився й перестав обертатися.}

_{— Ми вийшли на орбіту! — урочисто промовив Ромка.}

    _{Кілька секунд пішло на те, щоб розібратися, де чиї ноги, руки, голова…У бочці було темно.}

_{— Цікаво, де тепер Земля? — тихо спитала Тетянка. Їй уже хотілося додому, до мами.}

_{— А-а, попалася! — злорадно захихикав Ромка. — Ото не треба було летіти. А тепер — усе! Тепер ти ніколи не по­вернешся додому.}

    _{Тетянка нічого не відповіла. І я теж мовчав. Гнітюча тиша запанувала в супутнику «Ліра». Я, Ромка й Тетянка сиділи й мовчки прислухалися до космічної тиші Всесвіту. І раптом…}

    _{І раптом ми почули гучні кроки й голос. По небу хтось швидко йшов лаючись. В усьому Всесвіті лише одній людині міг належати цей голос — двірничці тітці Теклі.}

_{— А біс забрав би цих песиголовців. Знову якогось лиха накоїли!}

    _{Я кинувся одкривати люк… Супутник «Ліра» мирно лежав у бур'янах. Над ним стояла двірничка з мітлою…}

    _{Що було потім? Не треба питати. Тетянці, звичайно, добре влетіло. Але найбільше перепало мені й Ромці.}

    _{І не в тім справа, що після зустрічі з батьками ми сороми­лися показатися людям на очі. І не в тім, що учні в школі два тижні не давали нам проходу і все запитували про враження від космічної подорожі.}

    _{Виявилося найголовніше: щоб побудувати супутник, треба знати… математику. І сказав це не хто-небудь, а сам Жорка Циган, найпопулярніша у нас людина в школі, чемпіон міста з плавання. Це було для мене відкриттям. Довелося братися за математику.}

    _{Без підготовки, друзі мої, нічого не робиться. Запам'ятайте!}

    _{Отак літав я в космос.}

_{1. Орбіта — шлях руху небесного тіла, штучного супутни­ка Землі.}

_{2. Катапульта — тут: механізм для старту літака.}

_{3. Ресора — пружина, призначена для пом'якшення ударів під час їзди.}

_{4. Атмосфера — газоподібна оболонка Землі.}