Рима — співзвучність закінчень у суміжних чи близько розташованих словах у кінці чи в середині віршорядків. 

     За місцем ритмічного акценту (наголосу): 

     Рима окситонна (чоловіча) — рима зі сильним звучанням, в якій наголос на останньому складі (хода́ — тверда́). 

     Рима парокситонна (жіноча) — рима з м’яким повільним звучанням, деякою співучістю, в якій наголос на передостанній склад (бýду — забýде). 

     Рима дактилічна — рима зі ще повільнішим характером, зі співучістю у більшій мірі, в якій наголос падає на третій від кінця склад (вíченьки — нíченьки). 

     Рима гіпердактилічна — рима з особливою повільністю, в якій наголос падає на четвертий або п’ятий від кінця склад (преподо́бницею — віко́нницею). 

    За повнотою суголось (співзвуччя): 

    Рима точна — рима, коли збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах (бýду — забýду, приро́дний – наро́дний, сіда́є – куня́є) 

           Глибока рима — точна рима для  п’яти, шісти і більше фонем (вíченьки — ні́ченьки, су́джений – огу́джений). 

    Рима неточна (приблизна) — рима, коли після наголошеного голосного звука наступні звуки фонетично не збігаються (приліта́ють – склада́ю, Сві́тязь – зві́дкись), подібні тільки приголосні (бу́ду – забу́де) або інші голосні (ти́хше – коли́ше). 

          Асонанс — неточна рима, коли співзвучними є тільки склади, на які падає наголос (краси́ва – невгаси́ма) або тільки голосні в цих складах (наскрiзь — побuйсь). 

          Консонанс — неточна рима, коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів (москíт – муска́т, кадр – кедр).

Рима – співзвучність прикінцевих частин слів у віршових рядках (літературне читання 2 клас)

• Рими народної пісні «Два півники»: молотили – носили, засипає – одбирає, спочиває – грає, туп – круп, виглядає – тікає, віжки – ріжки, реберце – серце.

• Рими дитячої пісеньки «Зайчику - зайчику»: бував – чував, кравці – ловці, втік – тік, колоду – воду.

• Рими заклички «Іди, іди, дощику»: дощику – борщику – горщику, вербі – комарі, нам – комарам.

• Рими заклички «Іди, іди, дощику»: дощику – борщику – горщику, дубочку – садочку, ізнявся – захитався, розбився – полився, дійницею – пшеницею, дощику – борщику, борщ – дощ.

• Рими заклички «Не йди, не йди, дощику»: дощику – борщику – горщику, дуба – голуба.

• Рими пісеньки «Ходить гарбуз по городу»: городу – роду, здорові – гарбузові, диня – господиня, огірочки – дочки, морквиця – сестриця, буряки – свояки, бараболя – квасоля, біб – рід, перістий – їсти, сала – приправа.

• Рими вірша Марійки Підгір'янки «Ліс»: ліс – дрізд, буки – голубки, верхах – галузках, кличе – мугиче, листки – шапочки, ласці – казці.

• Рими вірша Марійки Підгір'янки «Прийшла осінь»: мила – позолотила, потіху – тиху, мала – помалювала, мальовничка – личка, позирала – завивала, робити – оксамити, ходила – прикрасила, тиху – потіху.

• Рими забавлянки Наталі Забіли «Ладки, ладоньки, ладусі…»: ладусі – бабусі, ладки – оладки, медком – молочком, медок – бджілок, зеленому – кленами, липами – розсипані, гуси – бабуся, дитинка – Маринка.

Рими забавлянки Наталі Забіли «Ой чук-чуки»: на –  чепурна, голівці – чорнобривці, конюшини – шипшини, квасольки – парасолька, лопушок – фартушок.

• Рими вірша Наталі Забіли «Дощ іде»: сонце – віконце, сумна – вона, воду – погода, рости – цвісти, сходи – погода, поливай – урожай.

• Рими вірша-загадки Леоніда Глібова «Загадка»: Гася – вдалася, знав – розгадав, скачуть – плачуть, загуде – йде, полуниці – травиці, їдок – роток, Гася – взялася, намне – мене, чимчикую – чую, навздогін – курінь, Гася – розлилася, дідок – промок, бабуся – діждуся, тривай – гай, тая – дощовая, розгадать – прозвать, ходить – нашкодить, нема – дарма.

• Рими вірша Степана Жупанина «Наталчина пригода»: Наталці – балці, загубила – ліпила, Наталці – пальці, пухнасті – нещасті, Вова – мовив, жалко – Наталко.

• Рими «Загадки» Степана Жупанина: тіву-тів – гаїв, чия - солов'я.

• Рими вірша Олени Пчілки «Вже ж у любому садочку…»: все – несе, пісок – ставок, гада – вода, самотні – дрібні.

• Рими вірша Анатолія Костецького «Дивна звичка»: говорили – рими, вчителів – завів, уроки – сороки, поїв – корів, дошки – ложка, вдома – солому, два – ква, очі – не хочу.

• Рими вірша Вадима Скомаровського «Іграшки»: плоту – позолоту, колючки – іграшки.

• Рими вірша Віктора Терена «Осінь»: листком – біжком - нишком, спійма – зима. 

• Рими вірша Ігоря Січовика «Неслухняний язичок»: язичок – куток, мамі – зубами, стану – сметану.

• Рими вірша Миколи Вінграновського «Теплий дощик-срібнопад»: срібнопад – сад, калюжі – дуже, ляп – лап.

• Рими вірша Тамари Коломієць «Бусел»: болоту – роботу, купину – баговинь, минає – має.

• Рими вірша Платона Воронька «Чапля зшила черевички»: черевички – річки, ходила – загубила, лозі – нозі, підіймає – немає.

• Рими вірша Оксани Сенатович «Веселий сміх»: зайцям – вам, утікав – простував, було – затрясло, злісь – трісь, він – навздогін.

• Рими вірша Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя»: горою – тобою, сідає – позичає, розпустила – похилилась.

• Рими вірша Тараса Шевченка «Сонце заходить, гори чорніють»: чорніють – одпочинуть, лину – Україну.

• Рими Тараса Шевченка вірша «Тече вода з-під явора»: долину – калина, молодіє – зеленіють, горою – осокою, ними -  своїми.

• Рими вірша Лесі Українки «З гір на долину…»: долину – рину, збиваю – зриваю, запруди – люди, вода – молода.

• Рими вірша Лесі Українки «Барвіночку мій хрещатий…»: дрібний – рясний, навесні – мені.

• Рими вірша Олександра Олеся «В небі жайворонки в'ються…»: в'ються – сміються, день – пісень, співають – вітають, впали – сказали, млі – землі, диво – полохливо.

• Рими вірша Олександра Олеся «Ліс восени»: лани – восени, похило – мила, золоте – цвіте, вами – квітками, квітки – нагідки, зайнялися – пройнялися, лісові – траві, прозорі – морі, пісні – голосні, виливає – розпускає, впав – став, стрепенувся – метнувся, лис – кудись, травою – головою, золоте – цвіте, нами - квітками.

• Рими вірша Олександра Олеся «Біга зайчик-скакунець»: тікає – доганяє, сховався – зостався, виставляє – напихає, гілці – тарілці, злетіла – забіліла. 

• Рими вірша Катерини Перелісни «Змерз»: закриває – шукає, холодний – голодний.

• Рими вірша Катерини Перелісни «Віхола»: віхола – їхала, мальовані – напаковані, зайчики – побігайчики, розігналися – злякалися, схопилася – закрутилася, віхола – заїхала.

• Рими вірша Наталі Забіли «Закрутилися сніжинки»: сніжинки – комашинки, мух – пух.

• Рими вірша Миколи Вороного «В небі ходять хмари»: позлотисті – променисті.

• Рими вірша Миколи Вороного «Сніжинки»: сніжиночки – пушин очки, води – сюди, носилися – крутилися, зими – ми, спатоньки – матінки, малі – землі, буйнесенький – дурнесенький, нас – час, рідная – бідная, суха – кожуха, нагріємо – накриємо, сніжком – пушком, злючою – пахучою, сні – навесні, колосистої – променистої, урожай – край.

• Рими вірша Любові Забашти «Біле свято зими»: веселі – оселі, сніги – навкруги, ялинки – гілки, зупинки – голки.

• Рими вірша Любові Забашти «Берізонька»: лісова – розвіва, кущах – дощах, точіть – посадіть, гілках – птах.

• Рими вірша Платона Воронька «Казка про рукавичку»: сестричка – рукавичка, прочитала – стала, рукавичку – лисичка, ліс – заліз, думала – стола, рукавичка – сестрички, мабуть – поживуть, спалось – дісталось.

• Рими вірша Платона Воронька «Причина»: хлопчина – причина, кутку – садку, тихо – лиха, віт – живіт.

• Рими вірша Платона Воронька «Картина»: картина – малина, усіх – сніг, дивина – низина, зайчата – курчата, летять – висять, зорі – осокорі, картина – новина, подарував – намалював.

• Рими вірша Платона Воронька «В лісі є зелена хата»: хата – ведмежата, вереда – набрида, спати – хати, даси – ковбаси, спати – мати, усе – принесе.

• Рими вірша Платона Воронька «Суничка-сестричка»: умита – налита, потоком – соком, теплі – землі.

• Рими вірша Володимира Лучука «На блакитних заплавах широких»: широких – жовтих, цвітуть - п'ють.

• Рими вірша Володимира Лучука «Дикий мак»: полетів – почервонів.

• Рими вірша Ліни Костенко «Білочка восени»: тоненьких – опеньки, погас – запас, охайно – но, сосні – мені, хороші – пороші, тепло – дупло, надворі – коморі, дубів – грибів, спиться – лисиця, тук – бурундук.

• Рими вірша Ліни Костенко «Баба Віхола»: Віхола – приїхала, борошно – порожньо, житечко – ситечко, дихала – Віхола.

• Рими вірша Ліни Костенко «Пряля»: пряде – іде, де – пряде, хуртовин – верховин, полотна – вікна, укривало – мало.

• Рими вірша Ліни Костенко «Соловейко застудився»: злива – слива, заходився – застудився, пледом – медом.

• Рими вірша Вадима Скомаровського «Клени»: баргяне – настане, тривозі – морозі, діброва – сивоброва, завірюхи – кожухи.

• Рими вірша Вадима Скомаровського «Щиглик»: порипує – липою, вусач - плач, осені – морозяні, міх – їх, запорошує – запрошує, ялиць – годівниць, розвішані – горішині, вгорі – яворі, занесено – весело, гай – співай.

• Рими вірша Вадима Скомаровського «Козубок - колобок»: ліс – ніс, стежинці – гостинці, горбок – козубок – колобок, вмостився – покотився, гори – явори, схилу – похилу, луг – навкруг, оболоні - червоні.

• Рими вірша Ганни Чубач «У лісочку на пеньочку»: пеньочку – сорочка, сріблиночка – павутиночки, гілочки – ялиночки, співала – мала, злетілися – всілися, дивилися – втомилися, дивитися – битися, голочку – ниточку, виточки – сорочки, гірко – нірку.  

• Рими вірша Ганни Чубач «Роса»: краса – роса, траві – живі, камінчиках – промінчиках, усміхаються – зливаються, листках – дах.

• Рими вірша Анатолія Костецького «Починається весна»: дива - трава, носи – голоси.

• Рими вірша Анатолія Костецького «Рибалка-дивак»: риболове – уловом, встав – упіймав, чималий – уставало, росі – ріці, зірниці – птиці, спроквола – голос, луговою – рікою, сам – зависав, дивак – отак.

• Рими вірша Анатолія Костецького «Не хочу»: хочу – тріпоче, собі – тобі, рвати – погойдати, понесу – росу, травинку – живинка, гріх – всіх.

• Рими вірша Григорія Камінчука «Баба Віхола»: ішла – несла, налетів – потрусив, міх – сніг.

• Рими вірша Григорія Камінчука «Котики вербові»: діброві – вербові, лисичка – вічка, спати – цапенята, сонні – осонні.

• Рими вірша Григорія Камінчука «Береза розвивається»: розвивається – озивається, гайку – ку, усміхається – умивається, вінку – пеньку.

• Рими вірша Григорія Камінчука «Ремез»: невеличка – рукавичку, річки – водичка, зітхає – співає, ві – траві.

• Рими вірша Тамари Коломієць «Нагідка»: білявенькі – чорнявенькі, біда – руда, сиротина – тину, дивуються – чудуються, гарнесенька – яснесенька.

• Рими вірша Тамари Коломієць «Біле поле полотняне»: полотняне – пране, ходить – водить, сяк – мак, тут – зацвітуть, навпрошки – колоски, поволі – полі, полотняне – стане.

• Рими вірша Ігоря Січовика «Віддячила»: паляницю – кицю, хаті – Каті, ліжко – мишку.

• Рими вірша Ігоря Січовика «Хитра киця»: садочку – горбочку, Киця – трудівниця, чепурненьку – неньку, невелике – Індика, багато – нагодувати, напоїти – квіти, Киці – криниці, воріт – сусід, Киця – криницю, віддячу – ледачий, ворота – робота, ласо – часу, вечір – дечим, мав – тримав, зупинився – роздивився, вишню – поспішно, мерщій – ній, ранок – сніданок, куди – води, Киця – криниця, відшукала – розрівняла, хати – годувати, Пес – увесь, дарма – нема, диво – поживу, подітись – ритись, даху – невдаху, угору – скоро, біда – вода, Гуску – мотузку, дзьобами – ями, питає – знаю, Кицю – криницю, просила – мило, друже – дуже, воду – нагороду, вранці – ямці, звів – зрозумів, Каця – різниця – криниця, прохолода – шкода.

• Рими вірша Івана Світличного «Півень-горлопан»: хвостатий – спати, село – зійшло, бачив – ледачий, знав – зняв.

• Рими вірша Івана Світличного «Слухала Лисичка Солов'я»: Солов'я – я – моя, черевички – спіднички, дарма – німа – нема.