• Роздивись обкладинку книжки «Бузиновий цар», намальовану художником Вікторією Ковальчук.
Сидить бузиновий цар на товстій гілці бузини. У руці тримає чарівну сопілку. Удень усміхається сонце та наливається соком бузина від її найчарівнішої мелодії. Місяць в цей час дивиться солодкі сни на надійному плечі дідуся.
Бузиновий цар маленький на зріст. Уже дуже старий, зі світлою до пояса бородою. На ньому костюм білого кольору. Такий одяг носили ще в сиву давнину. На поясі темно-фіолетовий пасок.
Не одразу замітиш бузинового короля, його пишне волосся дуже подібне до спілих ягід.
Дідок є володарем цілющого бузинового царства.
• Яким ти уявляєш бузинового царя?
Сидить бузиновий цар на товстій гілці бузини. Грає на чарівній сопілці. Усміхається чарівній мелодії.
На ньому зелений костюм, як листя дерева. Зверху накидка фіолетового кольору ягід. Дідусь маленький на зріст. Уже дуже старий, з довгою сивою бородою.
Таким я уявляю бузинового короля.
БУЗИНОВИЙ ЦАР (Ліна Костенко)
|
У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.
Баба каже : — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті. Очі різні, брови грізні, кігті в нього як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини!
Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні. На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. |
Грає в дудку-джоломію1, я заграв би, та не вмію. А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.
Є оркестри духові, равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.
Три царівни бузинові мають кожна по обнові. Невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі2 зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені! 1. Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілка. 2. Опанча — святковий одяг. |
Тема: поетичний діалог про бузинового царя та різне ставлення до нього бабусі та онуки.
Головна думка: «Він сидить у бузині, усміхається мені!».
Мета: заклик навчитися бачити прекрасне, мріяти, розвивати творчу уяву.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «бузиновий цар», «брови волохаті», «сиві косми пелехаті», «брови грізні», «славне воїнство», «невсипущі павуки».
Уособлення: «ходить вишня у віночку», «вітер шарудить», «ходять в танці квіти», «зорі світяться», «бузиновий цар … сидить в короні, … грає, …усміхається»».
Персоніфікація: «павуки тчуть».
Порівняння: «кігті в нього як залізні», «на пеньочку, як на троні», «равлик-павлик».
Інверсія: «У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку», «А навколо ходять в танці квіти».
Зменшувані суфікси: «садочку-зеленочку», «віночку», «пеньочку».
Кількість строф: шість.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
гра |
є |
в дуд |
ку |
джо |
ло |
мі |
ю |
|
я |
за |
грав |
би |
та |
не |
вмі |
ю |
|
а |
нав |
ко |
ло |
хо |
дять |
в тан |
ці |
|
кві |
ти |
всі |
йо |
го |
пі |
ддан |
ці |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ)
Рими: зеленочку – віночку, дуду – піду, ходи – сади, шарудить – сидить, волохаті – пелехаті, грізні – залізні, хапуни – бузини, ні – страшні, троні – короні, джоломію – вмію, танці – підданці, духові – траві, настрашки – мурашки, бузинові – обнові, павуки – шовки, опанчі – вночі, бузині – мені.
Дуже цікавий віршик про дитячу уяву і фантазію.
Надвечір’я. Онучка через вікно дивиться у сад і він оживає з вишнею у віночку, якій хтось грає на дуді.
Але бабуся просить не йти в цю пору в сад, а для більшого переконання говорить про бузинового царя з волохатими бровами, грізним поглядом, кігтями.
Придивляється онука до природи. А вона бачить, що очі в бузинового царя не страшні. Він сидить на пеньку в короні, грає на чарівній дудці, довкола квіти, равлики, мурашки, павуки – то його вірна свита. Бузиновий цар усміхається!
Бузиновий цар – добрий, а на це вказують добрі очі («очі в нього не страшні») та його усмішка («усміхається мені»).
Бабуся – турботлива, дбайлива, любляча, проте здатна до перебільшення проблеми.
Онука – допитлива, творча, спостережлива, небайдужа до природи, має багату уяву, добра, не зупиняється перед труднощами, уміє бачити прекрасне.