НЕБЕСА ПРОЗОРІ ...

Небеса прозорі,

мов глибінь ріки.

Падають, як зорі,

з явора листки.

 

А над полем нитка

дзвонить, як струна.

Зажурилась квітка —

чує сніг вона.

 

Тема: поетична розповідь про ранню осінь

Головна думка: кожна пора року по-своєму гарна

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

 

Художні засоби.

Епітети: «небеса прозорі»

Персоніфікація: «зажурилась квітка – чує … вона»

Метафора: «над полем нитка» (бабине літо), «чує сніг вона» (наближення зими)

Порівняння: «небеса прозорі, мов глибінь ріки», «падають, як зорі,…листки», «нитка дзвонить, як струна»

Інверсія: «небеса прозорі»

 

Кількість строф: дві

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

 

Римування: перехресне (АБАБ)

Рими: прозорі – зорі, ріки – листки, нитка – квітка, струна – вона.

  

Рання осінь … Небеса прозорі без літніх купчастих білих хмаринок…  У вересні одними з перших золотіють листя явора… У повітрі носиться тонка павутина бабиного літа… Незабаром зів'яне останній невибагливий  осінній цвіт … Хоч журиться квітка, що слідом зима, але потім природу розбудить весна…