УЧЕНИЙ КІТ (за мотивами італійської народної казки)
Кажуть, що колись у Палермо (місто в Італії) жив принц. Він навчив коня їсти м'ясо, собаку — сіно, а віслюка — танцювати. Але найбільше принц пишався своїм розумним котом. Десять років привчав принц кота не бути котом. І нарешті вирішив показати його своїм друзям. Вони радо погодилися. А один із них все ж вирішив узяти в кишеню мале мишеня.
Наступного дня всі гості зібралися в палаці. Там був пишний стіл. А посеред столу на задніх лапах стояв кіт. У передніх лапках він тримав свічку. Почали розносити страви. А кіт і вусами не повів. Гості були в захваті. Аж тут один із друзів принца дістав з кишені мишеня і пустив його під свій капелюх. Мишеня спочатку причаїлося під капелюхом, а потім виставило свою мордочку.
Кіт побачив мишу і вмить забув усе, чого вчив його хазяїн. Свічка полетіла вбік, задзвенів побитий посуд. Прудкий кіт схопив мишу і втік. Усі засміялися, а принц почервонів.
Тема: розповідь про принца, який думав, що усе можна змінити по-своєму
Головна думка: не будьте самовпевненими, любіть тварин такими, як вони є.
Місце і час подій: в італійському місті Палермо колись давно
Будова тексту:
Зачин. «Кажуть, що колись у Палермо жив принц …»
Основна частина. «Наступного дня всі гості зібралися в палаці …»
Кінцівка. «Кіт побачив мишу і вмить забув …»
Розповідь про казку за схемою (тема, головна думка, місце і час подій, будова твору):
Казка розповідає про принца, який думав, що може змінити усе по-своєму. Він наполегливо змінював тваринну природу.
У казці висміюється таке ставлення до домашніх улюбленців. Вона вчить не бути самовпевненими, а тварин любити такими, якими вони є.
Події твору відбувалися колись давно в італійському місті Палермо.
У зачині дізнаємося, що принц навчив коня їсти м'ясо, собаку — сіно, а віслюка — танцювати. Але найбільше він пишався своїм розумним котом, навчання якого тривало десять років.
Основна частина розказує про те, як принц показав свого розумного кота друзям і що з того вийшло.
У кінцівці читаємо, що кіт побачив мишу і вмить забув усе, чого вчив його хазяїн. Усі засміялися, а принц почервонів. Господар на власні очі переконався, що на свій лад не можна змінити навіть котячу породу.