ЩО ВОНО ЗА ДИВО?
Що воно за диво хлопця здивувало:
ще такого зроду1 в світі не бувало.
Що на клені — морква, на вербі — кислиці2,
на даху — корова, на печі — синиці.
На перчині — сливи, на тополі — вишні.
А на ґанок — з грядки маківки дві вийшли.
На вогні — криниці, а на річці — хата...
Щось у тебе, хлопче, мова кострубата3.
Микола Сингаївський
1. Зроду – ніколи
2. Кислиці – плоди дикої яблуні
3. Кострубата – невправна, незграбна, недоладна (кострубата мова – неграмотна, незрозуміла)
Вірші-небилиці – вірші про вигадки, про те, чого не буває в дійсності. Їх створюють, щоб смішити, дивувати, веселити читача.
Тема: дивна розповідь хлопчика
Головна думка: «щось у тебе, хлопче, мова кострубата»
Художні засоби
Епітети: мова кострубата
Уособлення: маківки вийшли
Анафора (єдинопочаток): «Що..», «На…»
Звертання: «у тебе, хлопче, …»
Кількість строф: чотири
Рими: здивувало – бувало, кислиці – синиці, вишні – вийшли, хата – кострубата
Змінили вірш так, щоб він був правдивим:
Дива не було, щоб хлопця здивувало,
Бо такеє завжди у світі бувало.
На городі — морква, яблуні — кислиці2,
У хліву — корова, у небі — синиці.
На сливоньці — сливи, на вишеньці — вишні.
А на ґанок — з грядки мурашки дві вийшли.
У дворі — криниці, бо на селі — хата...
Твоя, хлопче, мова не є кострубата.
Як бачимо, зі зміною вигадки на правду, вірш перестав бути небилицею. Тепер він не викликає сміху в читача.