ЩО ВОНО ЗА ДИВО?

Що воно за диво хлопця здивувало:

ще такого зроду1 в світі не бувало.

 

Що на клені — морква, на вербі — кислиці2,

на даху — корова, на печі — синиці.

 

На перчині — сливи, на тополі — вишні.

А на ґанок — з грядки маківки дві вийшли.

 

На вогні — криниці, а на річці — хата...

Щось у тебе, хлопче, мова кострубата3.

                          Микола Сингаївський

1. Зроду – ніколи

2. Кислиці – плоди дикої яблуні

3. Кострубата – невправна, незграбна, недоладна (кострубата мова – неграмотна, незрозуміла)

 

Вірші-небилиці – вірші про вигадки, про те, чого не буває в дійсності. Їх створюють, щоб смішити, дивувати, веселити читача.

Тема: дивна розповідь хлопчика

Головна думка: «щось у тебе, хлопче, мова кострубата»

 

Художні засоби

Епітети: мова кострубата

Уособлення: маківки вийшли

Анафора (єдинопочаток): «Що..», «На…»

Звертання: «у тебе, хлопче, …»

 

Кількість строф: чотири

Рими: здивувало – бувало, кислиці – синиці, вишні – вийшли, хата – кострубата

 

Змінили вірш так, щоб він був правдивим:

Дива не було, щоб хлопця здивувало,  

Бо такеє завжди у світі бувало.

 

На городі — морква, яблуні — кислиці2,

У хліву — корова, у небі — синиці.

 

На сливоньці — сливи, на вишеньці — вишні.

А на ґанок — з грядки мурашки дві вийшли.

 

У дворі — криниці, бо на селі — хата...

Твоя, хлопче, мова не є кострубата.

 

Як бачимо, зі зміною вигадки на правду, вірш перестав бути небилицею. Тепер він не викликає сміху в читача.