ЗІРОЧКИ

Ледве ясне сонечко скотиться додолу,

ледве вечір присмерком вкриє ліс і поле,

як на небі синьому, понад цілим світом,

ми, веселі зірочки, вогники засвітим.

Безліччю ліхтариків сяєм над землею,

сонну землю пестимо ласкою своєю.

У степах мандрівникам і плавцям у морі

ми дорогу вкажемо в синьому просторі.

А маленьким діточкам, що лягають спати,

ми хорошу казочку будем повідати,

щоб їм сни приснилися радісні й бадьорі:

квіти та метелики і блискучі зорі.

Тема: поетична розповідь про зоряний вечір.

Головна думка: зірки мають велике значення для планети.

Художні засоби.

Епітети: веселі зірочки, сонну землю, небі синьому, синьому просторі, хорошу казочку, сни радісні й бадьорі, блискучі зорі.

Сталий епітет: ясне сонечко. 

Уособлення (персоніфікація): сонечко скотиться додолу; вечір вкриє; ми, зірочки, вогники засвітим; безліччю ліхтариками сяєм, землю пестимо ласкою своєю, дорогу вкажемо, казочку будем повідати. 

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): сонечко, діточкам, казочку.

Повтори (єдинопочаток): «Ледве...», «Ми...».

Інверсія: небі синьому.

Кількість строф: три.

Рими: додолу – поле, світом – засвітим, землею – своєю, морі – просторі, спати – повідати, бадьорі – зорі.