ПІСЛЯ ГРОЗИ

Гроза ущухла. Мокре листя хлипа.

Сунична грядка мліє у теплі.

Парує стежка, пахне медом липа,

і бджоли тьмяно світяться в гіллі.

Звелась веселка над пшеничним полем,

явивши в барвах неповторний світ,

і мирний грім за синім видноколом

муркоче тихо, наче сонний кіт.

Тема: поетична розповідь про значення грози для природи.

Основна думка: замилування природою після життєдайного дощу. 

Епітети: тьмяно світяться, неповторний світ, мирний грім, синім видноколом.

Персоніфікація (уособлення): листя хлипа, грядка мліє, бджоли світяться в гіллі, звелась веселка, грім муркоче.

Метафора: «в барвах неповторний світ», «пахне медом липа».

Порівняння: «грім муркоче …, наче сонний кіт».

Кількість строф: дві.

Рими: хлипа – липа, теплі – гіллі, полем – видноколом, світ – кіт.