ДІБРОВА СМУТНАЯ ВЖЕ ЛИСТЯЧКО РОНИЛА…

Діброва смутная вже листячко ронила,

додолу у журбі клонилася чолом;

зима, скрадаючись, повіяла крилом

і снігом — біллю білою її покрила.

Дібровонька тоді, шумлячи, зголосила:

— О зимо! Не лякай безрадісним кінцем!

Не покривай мене холодним тим вінцем,

нехай моя пишає ще краса і сила!

Най гордим поглядом іще я подивлюсь,

нехай в промінні багряниця ще палає,

нехай востаннє світлом сонячним уп’юсь,

най пташка хоч одна ще заспіває!.. —

І перший сніг на вітті розтопивсь,

неначе слізьми гіркими поливсь...

Тема: поетична розповідь про перший сніг у діброві.

Основна думка: холодна зима відступила перед щирим благанням діброви.

Художні засоби.

Епітети: діброва смутная, безрадісним кінцем, холодним вінцем, гордим поглядом, слізьми гіркими, дідусь старий та сивий.

Уособлення (персоніфікація): діброва у журбі клонилася чолом; зима, скрадаючись, повіяла крилом; дібровонька зголосила; сніг слізьми поливсь.

Метафора: не лякай безрадісним кінцем, не покривай мене холодним тим вінцем, нехай моя пишає ще краса і сила, в промінні багряниця ще палає, світлом сонячним уп'юсь.

Порівняння: «розтопивсь, неначе слізьми гіркими поливсь».

Повтор (анафора, або єдинопочаток): «Нехай …».

Повтор (тавтологія): біллю білою.

Зменшувані суфікси (пестливі слова): дібровонька.

Інверсія: діброва смутная, пишає ще краса і сила, світлом сонячним, слізьми гіркими. 

Кількість строф: чотири.

Рими: ронила – покрила, чолом – крилом, зголосила – сила, кінцем – вінцем, подивлюсь – уп'юсь, палає – заспіває, розтопивсь – поливсь.