СИВЕ СОНЕЧКО

Ніжаться в постелі

дітлахи веселі,

на лежанці-простяганці

потягусеньки уранці...

Але хто це там клопочеться,

зранку-ранечку тупочеться —

прибирає, варить їсти,

там — з грибами, там — до тіста,

і над ночвами гне спину,

і спішить до магазину,

ледь несе важку корзину?..

Ох, робото, ох, турбото.

Хто то? Хто то? Хто то?

Раптом стало дітям соромно,

раптом діти — помагать...

«Ой, бабусю, сиве сонечко», —

обнімати! Цілувать!

Тема: поетична розповідь про дорогу бабусю.

Головна думка: заклик допомагати своїм бабусям.

Художні засоби.

Епітети: дітлахи веселі, важку корзину, сиве сонечко, ледь несе.

Метафора: «ніжаться в постелі», «на лежанці-простяганці потягусеньки уранці».

Повтори: «Хто то? Хто то? Хто то?», «зранку – ранечку».

Повтори (анафора, або єдинопочаток): «І …», «Раптом …».

Риторичний оклик: «Цілувать!»

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): сонечко, потягусеньки.

Кількість строф: три.

Рими: постелі – веселі, простяганці – уранці, клопочеться – тупочеться, їсти – тіста, спину – магазину – корзину, турбото – хто то, помагать – цілувать.