У двох творах цікаво розповідається про осінь. Вересень та листопад – осінні місяці. Захоплює природа о цій порі. У творах описані осінні перетворення, дні та рослини.

   У першому творі описується вересень. Початок прохолодних днів. У другому ми зустрічаємося з листопадом, початком «таємного сну природи».

  Ці твори схожі тим, що чудово розказано про осінь, два її місяці, природу о цій порі. За жанром - це оповідання про природу.

Відрізняються тим, що описані перший та останній місяці. О цій порі осінь зовсім інша, тому розповіді по-своєму гарні, але дуже різні.

 ПЕРШИЙ ПОДИХ ОСЕНІ. (За Алевтиною Волковою)

Перший місяць осені — вересень. Тихі, задумливі вересневі дні ще теплі, наче літні. Та подих осені вже відчутний у вечірній і нічній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступово туман зникає, роз­сіюється. Підіймається сонечко, обігріває землю.

Нерідко початок вересня дивує своїм теплом, яскра­вістю, здається, що літо повернулося. Сонце ще довго сяє на ясному небосхилі, та воно вже не таке гаряче, як улітку, а ласкаве, лагідне. Повітря прозоре й легке.

На газонах ще квітнуть яскраві, різнокольорові ай­стри й жоржини, червоні канни, милують око оксамитові чорнобривці. Та як тільки набіжить хмаринка, змінюються барви навколо: золотяться березові гаї, на бульварах і в парках перше жовте листя встеляє доріжки.

Вітер підхоплює крилаті насінини берези й липи, клена й сосни та переносить їх на далекі відстані.

Помітно скорочується день...

 

ЛИСТОПАД - ВОРОТА ЗИМИ. (За Алевтиною Волковою)

Листопад найчастіше сумний. Зникли яскраві барви, віддзвеніли пташині голоси. Стало тихо в садах і парках. Природа ніби причаїлася, чекаючи зимових холодів. Спохмурніло, насупилося, стало свинцево-сірим небо. Потекли з нього ниточки осіннього дощу.

Вітер, сильно дмухаючи на хмари, зібрав їх докупи, і вони надовго закрили сонечко. Спочатку осінь лічила листя на деревах, відривала їх по одному. Потім якось одразу знявся вітер, війнув дужче, і дерева ніби зітхнули разом, скинули з себе останнє вбрання.

Короткі дні в листопаді. Вранці стеляться над землею білі тумани, а хмари так низенько спускаються, що обгортають собою землю, наче білою й сірою ковдрами. Та інколи сонечко розірве важкі хмари, гляне на землю привітно, розвеселить її трохи і знову сховається.

Листопад — ворота зими. Нерідко буває, що й сніжок випаде. Заблищить після першого морозу калюжа на ву­лиці. Прогляне сонечко — вона й розтане.

Хоч і не дуже веселий місяць листопад, та є в ньому і своя принадність — поступова таємнича зміна природи перед зимовим сном.