Нещодавно на уроці ми вивчали уривок «Тарас у наймах» Оксани Іваненко. У ньому розповідається про важке дитинство великого українського поета та художника Тараса Григоровича Шевченка.

  Хлопець дуже любив малювати. Після смерті батька пішов до дяків-учителів. Тарасик був працьовитим. Щоб жити у школі та вчитися, важко працював. Після невдачі він не опустив руки, звернувся до іншого дяка. Був наймитом, а дяк не збирався його вчити. Тому Тарас покинув його. Не втратив віру у себе після поганих слів третього дяка.

   Любов до малювання завжди була в його серці. За отриману копійку купляв цукерку або бублик молодшим сестричкам. А собі аркуш грубого сірого паперу. Сидів в бур’янах і малював те, що йому підказувала його багата уява.

   Тарас був дуже наполегливим, допитливим, творчим, мрійливим. Ніколи не втрачав надію. Був талановитим і дуже здібним. Це визнали відомі на той час художники. Згодом вони викупили Шевченка з кріпацтва.