ВІТРЯК.

Стоїть на пагорбі вітряк,

де поле неокрає.

Хотів би він літати так,

як вертоліт літає.

Такі ж у нього крила є,

як мають вертольоти.

Але йому робить своє —

на хліб зерно молоти.

І лиш тоді, коли згаса

робота опівночі,

вітряк злітає в небеса,

де зір палають очі.

Він лине в зоряну блакить —

над тишею дзвінкою,

за ним Чумацький Шлях лежить,

посипаний мукою.

Тема: розповідь про вітряк – поетичний символ самовідданої праці та заслуженого відпочинку. 

Головна думка: самовіддана праця повинна винагороджуватися заслуженим відпочинком.

Художні засоби.

Епітети: поле неокрає, зоряну блакить, тишею дзвінкою.

Персоніфікація (уособлення, метафора): вітряк хотів би літати, у нього крила є, згаса робота, вітряк злітає в небеса, зір палають очі, вітряк лине в блакить, Чумацький Шлях лежить. 

Порівняння: літати, як вертоліт; крила, як мають вертольоти.

Метафора: Чумацький Шлях лежить, посипаний мукою.

Кількість строф: чотири.

Рими: вітряк – так, неокрає – літає, є – своє, вертольоти – молоти, згаса – небеса, опівночі – очі, блакить – лежить, дзвінкою – мукою. 

Сенкан.

Вітряк.

Крилатий, мрійливий.

Працює, мріє, злітає.

Самовідданій праці - заслужений відпочинок.

Працьовитий.