ВИХОПИВСЬ ДОЩИК ПОМІЖ ЗАГРАВ

Вихопивсь дощик поміж заграв¹:

чоботи сині, синя сорочка,

сині мелодії понапинав

з неба широкого аж до лісочка;

синіми стрілами закресав²,

сині листочки дрібно писав

людям, озерам, лукам за обрій,

ох і смішний же! І добрий-добрий!

І запрозорились водні гущі,

і посміхнулися темні пущі,

навіть дуби із важкої породи

чухали голови від насолоди.

Вихопивсь дощик поміж заграв.

^{Заграва — відблиск яскравого світла.}

^{Закресати — тут: почати сліпуче виблискувати.}

Тема: поетична розповідь про значення життєдайного дощу.

Головна думка: «Вихопивсь дощик поміж заграв».

Мета: оспівування дощу як життєдайної, цілющої сили для природи.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Художні засоби

Епітети: «сині чоботи», «синя сорочка», «сині мелодії», «неба широкого», «синіми стрілами», «сині листочки», «дрібно писав», «темні пущі», «важкої породи».

Уособлення (персоніфікація): «вихопивсь дощик…, мелодії понапинав,… стрілами закресав,… писав»; «посміхнулися … пущі»; «дуби … чухали голови».

Зменшуванні суфікси (пестливі слова): «лісочка», «дощик», «листочки».

Повтор (рефрен): «вихопивсь дощик поміж заграв».

Повтори: «сині», «добрий-добрий».

Алітерація (звук [с]): «синіми стрілами закресав».

Риторичний оклик: «І добрий-добрий!»

Інверсія: «Вихопивсь дощик поміж заграв».

Перечислення: «людям, озерам, лукам за обрій»

Кількість строф: три.

Рими: заграв – понапинав, сорочка – лісочка, закресав – писав, обрій – добрий, гущі – пущі, породи – насолоди.

Дотепний віршик про літній дощик.

У першій строфі автор бачить дощик у синіх чоботах і сорочці, оскільки дощ асоціюється з небом, водою, хмарками. Він ллє із неба водні потоки, немов напинає синю мелодію.

Те, як дощик щедро поливає землю, читаємо в наступній строфі.

У третій строфі читач радіє разом з природою, захоплюється добрим і веселим дощиком.

Ілюстрація до вірша «Вихопивсь дощик поміж заграв…»

Розкажи про свої враження від вірша Андрія Малишка