Загрузка...

КУРЛИЧУТЬ ХМАРИ, ТЬОХКАЄ ВОДА…

Курличуть хмари, тьохкає вода,

дерева казку шепчуть на світанні,

і вітер, ставши на далекій грані,

всю землю, мов колисанку, гойда.

 

У тім гойданні повилася путь,

як буйний хміль по схиленій тичині,

а біля хати, при вікні одчиненім,

жовтогарячі соняхи цвітуть.

 

Зронив обручку місяць в джерело,

зронили хмари білі квіти в полі.

Блакитний півень став на видноколі,

блакитний півень, золоте крило.

 

В леваді ходить згадка молода,

збирає на стежках зірниці давні,

і восени для мене, як у травні, —

курличуть хмари, тьохкає вода.

 

Тема: поетична розповідь про красу осіннього світанку.

Головна думка: «восени для мене, як у травні, — курличуть хмари, тьохкає вода».

 

Художні засоби.

Епітети: далекій грані, буйний хміль, схиленій тичині, жовтогарячі соняхи, білі квіти, блакитний півень, золоте крило, згадка молода, зірниці давні.

Уособлення (персоніфікація): курличуть хмари, тьохкає вода, дерева казку шепчуть, вітер землю гойда, зронив обручку місяць, зронили хмари квіти, ходить згадка, згадка збирає зірниці.

Порівняння: «вітер землю, мов колисанку, гойда», «путь, як буйний хміль по схиленій тичині», «восени для мене, як у травні, курличуть».

Повтори (анафора, або єдинопочаток): «Блакитний півень …», «Курличуть хмари, тьохкає вода».

Інверсія: курличуть хмари, тьохкає вода; повилася путь; зронив обручку місяць в джерело; ходить згадка молода.

 

Кількість строф: чотири.

Рими: вода – гойда, світанні – грані, путь – цвітуть, тичині – одчиненім, джерело – крило, полі – видноколі, молода – вода, давні – травні. 

 

Загрузка...