ГРІМ
|
Була гроза, і грім гримів, він так любив гриміти, що аж тремтів, що аж горів на трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і згори він бачив, хто що хоче: налив грозою грім яри, умив озерам очі.
А потім хмару опустив на сад наш на щасливий і натрусив зі сливи слив, щоб легше було сливі. |
Та тут до грому навздогін заговорила груша: «Трусніть і грушу, дядьку грім, бо важко мені дуже...»
І дядько грім сказав собі: «Потрушу я і грушу. Бо небеса вже голубі я покидати мушу». |
Тема: поетична розповідь про грім під час грози.
Головна думка: «грім жив у хмарі, і згори він бачив, хто що хоче».
Мета: захоплення доцільністю в природі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Епітети: сад щасливий, небеса голубі.
Уособлення (персоніфікація): «дядько грім», «грім тремтів,… жив у хмарі,… бачив,… умив озерам очі,… хмару опустив на сад,… натрусив слив», «заговорила груша».
Метафора: «горів на трави і на квіти».
Повтори: «що аж …», «зі сливи слив».
Інверсія: «налив грозою грім яри», «та тут до грому навздогін заговорила груша».
Алітерація (звук [г], [р'], [р] [с]): «Була гроза, і грім гримів», «і на сад наш на щасливий і натрусив зі сливи слив».
Кількість строф: п’ять.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
грім |
жив |
у |
хма |
рі |
і |
з го |
ри |
|
він |
ба |
чив |
хто |
що |
хо |
че |
|
|
на |
лив |
гро |
зо |
ю |
грім |
я |
ри |
|
у |
мив |
о |
зе |
рам |
о |
чі |
|
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
Рими: гримів – горів, гриміти – квіти, згори – яри, хоче – очі, опустив - слив, щасливий – сливі, навздогін – грім, груша – дуже, собі – голубі, грушу – мушу.
Довели, яку пору зображено у вірші
На мою думку, у вірші зображена осінь.
Восени «сад наш щасливий», бо господарі радіють щедрому врожаю. Гілки дерев гнуться від соковитих плодів. «Щоб легше було сливі, не «важко було грушці», треба дбайливо обтрусити спілі фрукти.
Зазвичай восени багато дощових днів. Проте, якщо «небеса вже голубі» грім мусить покинути, тоді зрозуміло, що вже суне зима.