Добре запам’ятала сорока, де барліг Мишка. Тому навесні вона гніздо звила на високому дереві зовсім поруч.

    Прокинувся ведмідь, вийшов зі схованки. Гаряче  йому під теплим сонячним промінням. Час скидати зайву шерсть з кожуха для дитинчат рятівниці. І  сорока вже тут, чекає. Спритно дзьобом хапає м’якеньку ведмежу шерсть, до гнізда носить.

     Тепло і затишно буде її маленьким писклятам.