Розповідь Тетянки.

    Одного разу на дорозі побачила я великого равлика. Присіла над ним і заспівала, а він заховався в хатинку. Тато пояснив, що злякала його. Коли спитала равлика куди йде, він цього разу не сховався, заворушився і поповз через стежину. Тато сказав, що равлик, мабуть, захотів пити. Нещодавно пройшов дощ, та захопив тільки ту частину гаю, що через стежку навпроти. «Це ж поки він туди добереться!» – сказала я. Швидко взяла равлика та перенесла через стежину. Він завмер на якусь хвилину, а потім розвернувся і поповз назад. І якраз туди приповз, звідкіля взяла його я. Упертюх равлик не любить, щоб допомагали. 

Розповідь равлика.

   Нещодавно пройшов дощ, та захопив тільки ту частину гаю, що через стежку навпроти. Я рушив, щоб попити. Раптом почув незнайомий звук, злякався і заховався у хатинці. Нічого неприємного не відбулося. Тому більше не зважав на звуки, а повз собі далі. Раптом мене щось підхопило і понесло. Щоб продовжити свій шлях, я мусив ще вернутися на своє попереднє місце.

Чому не збігаються їхні погляди на те, що сталося? 

На мою думку, людина живе в суспільстві, вона навчена допомагати, чекає допомоги від інших, а равлики живуть в природі самостійно, роблять усе самі.