У БІБЛІОТЕЦІ.
— Маріє Петрівно, чи є у вас казка —
казка про царівну й летючий корабель?
— Звичайно! Будь ласка, ось вона, казка —
казка про царівну й летючий корабель!
— Нам дуже потрібний, збірник задач!
Маріє Петрівно, негайно, хоч плач!
— Хлопці, спокійно, які ви гарячі!
Буде вам збірник! Є в нас задачі!
— Маріє Петрівно, нам про Шевченка,
проте, як в дячка він відвідував клас!
На святі шкільному ми ставимо сценку.
Я буду Оксанка, Іванко — Тарас!
— Звичайно, підходьте сюди до полиці,
тут вибрати можна. Ця книжка згодиться!
Хлопчик, як гномик маленький, в кутку:
— Чого тобі, любий? Книжку яку?
— Мені — журнали, енциклопедію...
Де надрукували про велосипеди!
Марія Петрівна пішла по драбину
і зверху знімає журнали сині...
Марія Петрівна й хвилинки не гає,
вона в інтернеті щось довго шукає.
І тільки під вечір, як школа вже вмовкла,
Марія Петрівна сідає, аж мокра,
закутує плечі у шарф зазвичай,
готує і п’є свій улюблений чай.
Марія Повх.
Тема: поетичний діалог бібліотекаря з читачами.
Головна думка: «Ця книжка згодиться!»
Мета: заклик стати відвідувачами бібліотеки.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: летючий корабель, журнали сині, улюблений чай.
Фразеологізм: «хвилинки не гає», «хоч плач».
Уособлення: «школа вже вмовкла».
Метафора: «Хлопці,... які ви гарячі!».
Порівняння: «хлопчик, як гномик, маленький».
Риторичні оклики: «Звичайно!», «Є в нас задачі!», «Ця книжка згодиться!».
Повтори (анафора): «казка про царівну й летючий корабель…», «Маріє Петрівно …», «Марія Петрівна …».
Кількість строф: шість.
Рими: казка – казка, корабель – корабель, задач – плач, гарячі – задачі, Шевченка – сценку, клас – Тарас, полиці – згодиться, кутку – яку, енциклопедію – велосипеди, драбину – синю, гає – шукає, вмовкла – мокра, зазвичай – чай.
Розповідь про бібліотеку, якою ти користуєшся