Загрузка...

У БІБЛІОТЕЦІ.

— Маріє Петрівно, чи є у вас казка —

казка про царівну й летючий корабель?

— Звичайно! Будь ласка, ось вона, казка —

казка про царівну й летючий корабель!

 

— Нам дуже потрібний , збірник задач!

Маріє Петрівно, негайно, хоч плач!

— Хлопці, спокійно, які ви гарячі!

Буде вам збірник! Є в нас задачі!

 

— Маріє Петрівно, нам про Шевченка,

проте, як в дячка він відвідував клас!

На святі шкільному ми ставимо сценку.

Я буду Оксанка, Іванко — Тарас!

 

— Звичайно, підходьте сюди до полиці,

тут вибрати можна. Ця книжка згодиться!

Хлопчик, як гномик маленький, в кутку:

— Чого тобі, любий? Книжку яку?

 

— Мені — журнали, енциклопедію...

Де надрукували про велосипеди!

Марія Петрівна пішла по драбину

і зверху знімає журнали сині...

 

Марія Петрівна й хвилинки не гає,

вона в інтернеті щось довго шукає.

І тільки під вечір, як школа вже вмовкла,

Марія Петрівна сідає, аж мокра,

закутує плечі у шарф зазвичай,

готує і п’є свій улюблений чай.

 

Тема: поетичний діалог бібліотекаря з читачами.

Головна думка: заклик стати відвідувачами бібліотеки.

 

Художні засоби.

Епітети: летючий корабель, журнали сині, улюблений чай.

Фразеологізм: «хвилинки не гає», «хоч плач».

Уособлення: «школа вже вмовкла».

Метафора: «Хлопці, спокійно, які ви гарячі!».

Порівняння: «хлопчик, як гномик, маленький».

Риторичні оклики: «Звичайно!», «Є в нас задачі!», «Ця книжка згодиться!».

Повтори (анафора): «казка про царівну й летючий корабель…», «Маріє Петрівно …», «Марія Петрівна …».

 

Кількість строф: шість.

Рими: казка – казка, корабель – корабель, задач – плач, гарячі – задачі, Шевченка – сценку, клас – Тарас, полиці – згодиться, кутку – яку, енциклопедію – велосипеди, драбину – синю, гає – шукає, вмовкла – мокра, зазвичай – чай.

 

Загрузка...